Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Це основа постійного конфлікту між літературною формою і свавіллям поетичного генія <g/> . </p>
doc#5 <p> Роман Підмогильного « <g/> Невеличка драма <g/> » поступається своєю літературною вартістю « <g/> Місту <g/> » <g/> , своєму попередникові <g/> .
doc#9 ) маємо взаємодію діалекту з літературною мовою <g/> , а не — як у випадку Галичини — взаємодію двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів зокрема <g/> , з тим щоб потім <g/> , підбивши підсумки <g/> , окреслити синхронно <g/> , які ж галицькі елементи сприйняті й засвоєні сучасною українською літературною мовою і яка їхня питома вага <g/> , а почасти й накреслити деякі ймовірні перспективи <g/> . </p>
doc#9 Навіть більше <g/> : практично ці твердження Олени Пчілки саме сприяли засвоєнню галицизмів літературною мовою <g/> .
doc#9 Але з історії літературних мов ми знаємо <g/> , що найархаїчніші форми звичайно зберігаються в найвідсталіших околицях і через це нормально не сприймаються літературною мовою <g/> . </p>
doc#9 А коли читач <g/> , вихований популярною літературою з відповідною літературною мовою <g/> , інтелектуально зріс би і поставив більші й складніші вимоги <g/> , то літературна мова <g/> , спрощена за пропозиціями М. Жученка <g/> , виявила б свою неспроможність задовольнити ці вимоги <g/> .
doc#9 Мимо важкої долі они значно більше <g/> , ніж Галичина <g/> , прислужилися рідній літературі <g/> ; задля любови рідного слова їх вельми почитаю <g/> »1. </p><p> Даючи загальну оцінку дискусії <g/> , треба сказати <g/> , що об'єктивно вона була неминуча і потрібна <g/> , бо громадськість мусила здати собі справу з стану літературної мови і усвідомити <g/> , що галицькі елементи <g/> , засвоєні літературною мовою в період 1876— 1905 рр <g/> .
doc#9 Адже біограф М. Коцюбинського розповідає <g/> , що ще на початках своєї творчости письменник працював над літературною мовою і що особливо багато поміток мовного характеру він зробив на перекладі творів Шекспіра <g/> , зробленому П. Кулішем <g/> , і на словнику Ф. Піскунова <g/> , де « <g/> найчастіше трапляються імена Ю. Федьковича <g/> , І. Верхратського <g/> , М. Устияновича <g/> .
doc#9 xxxvi </p><p> Увесь поданий у нашій роботі лексичний матеріял <g/> , сприйнятий українською літературною мовою з Галичини <g/> , не кажучи про те <g/> , що він великою мірою потребує ще уточнень і перевірки <g/> , далеко не вичерпує відповідного фонду в літературній мові <g/> .
doc#9 А для того <g/> , щоб установити точно словник <g/> , засвоєний українською літературною мовою з Галичини <g/> , треба було б перейти який-небудь добрий загальний словник української літературної мови послідовно з початку до кінця <g/> , встановлюючи територію первісного вживання кожного слова <g/> .
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#9 У словотворі такі є іменники жіночого роду з наростком -овка на означення процесу <g/> , дуже поширені в усній мові Східної України ( <g/> підготовка <g/> , норм ( <g/> ір <g/> ) овка тощо <g/> ) <g/> , але не сприйняті літературною мовоюliii <g/> .
doc#9 1928 р. С. Смаль-Стоцький писав <g/> : « <g/> Від часів Грінченка багато дечого змінилося у нас з літературною мовою <g/> .
doc#9 Він сам відповідає на це з зовсім іншої точки зору <g/> : « <g/> Якщо думки засвідчують культуру <g/> , тоді також найпростіша мова стає літературною <g/> »lxii <g/> . </p>
doc#15 Нове використання в літературі може надати конструкції нової якости <g/> , нових нюансів <g/> , але неможливі випадки витворення заново неіснуючої в живій мові конструкції літературною мовою <g/> . </p>
doc#15 Річ відома <g/> , що в наслідок стилістичного добору <g/> , властивого письмовій мові <g/> , явища живої мови не завжди точно й адекватно і вчасно фіксуються літературною мовою <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .
doc#26 Донедавна літературною мовою Гаїті була французька <g/> , населення говорило франко-креольським суржиком <g/> .
doc#26 <p> Критика інакшістю <g/> , критика віршем у молодого Шевченка звичайно не була вповні літературною критикою <g/> , як ми розуміємо її тепер <g/> , як її розуміли вже в шістдесятих роках минулого сторіччя <g/> .