Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і про кожний факт літератури можна твердити з повною підставою <g/> , що він є літературним засобом або складається з літературних засобів <g/> .
doc#4 Займенники в щоденниках <g/> , як і в поезії <g/> , давно були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> !
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#9 Але з історії літературних мов ми знаємо <g/> , що найархаїчніші форми звичайно зберігаються в найвідсталіших околицях і через це нормально не сприймаються літературною мовою <g/> . </p>
doc#9 Передові кола інтелігенції знали ті труднощі <g/> , що виникали в зв'язку з перенесенням галицьких мовних елементів до великоукраїнської преси <g/> , але мусіли це перенесення робити як для того <g/> , щоб не допустити творення двох літературних мов <g/> , так і тому <g/> , що іншого виходу не було <g/> , заступити все вироблене в мові галицької преси не було чим <g/> .
doc#9 М. Коцюбинський над своєю мовою працював багато і систематично <g/> , домагаючися того <g/> , щоб вона не була говіркова <g/> , — як це було в багатьох його попередників в українській прозі і як це було в нього самого при його перших літературних дебютах <g/> .
doc#9 <p> Що це процес цілком закономірний <g/> , це доводиться не тільки тим <g/> , що він <g/> , як ми бачили з попереднього викладу <g/> , був і історично зумовлений <g/> , а й тим <g/> , що аналогічно йшов розвиток літературних мов і інших європейських народів <g/> .
doc#9 Нема чистодіялектних літературних мов <g/> , літературна мова не може дорівнювати одній якійсь говірці <g/> , хоч би ця говірка й мала найкращі мовні прикмети й традиції <g/> .
doc#9 Уявлення про « <g/> мовну спілку <g/> » <g/> , за Якобсоном і Трубецьким <g/> , передусім з огляду на фонологічну структуру географічно близьких мов <g/> , охоплює також структуру літературних мов <g/> , але тут йдеться більше про культурну і географічну близькість <g/> .
doc#9 Інакше кажучи <g/> , ці думки можна віднести до взаємодії діялектів і мов при утворюванні літературних мов <g/> .
doc#9 Його високу оцінку « <g/> Записок о Южной Руси <g/> » П. Кулішаxcix можна віднести до всіх трьох складників збірки — фолкльорних <g/> , літературних і мовно-фразеологічних матеріялів <g/> . </p>
doc#9 ci Майже релігійна шана Кулішева до української мови ( <g/> « <g/> Украйна и украинский язык сделались теперь моею истинною святынею <g/> » <g/> ) cii мала логічним наслідком вимогливість до мови літературних творів <g/> , що виходили з-під пера кирило-методіївців <g/> . </p>
doc#10 Дуже важлива в цьому зв'язку його вимога рішуче розмежувати історію літературних мов від історії живих мов ( <g/> 6 <g/> , 259 <g/> ) <g/> .
doc#10 Як настільна книга літературних редакторів вона визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі роки <g/> .
doc#15 У якогось суворого зберігача літературних приписів такі конструкції <g/> , можливо <g/> , викликали б навіть презирливе назвисько анаколутичних <g/> . </p>
doc#16 Самим стилем своєї статті <g/> , як ми вже бачили <g/> , Донцов об'єктивно ствердив частину обвинувачень Юрія Косача <g/> : обвинувачення в затисканні немалих письменників методами провокації й наклепу <g/> , в створенні певної кліки літературних законодавців <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .
doc#19 А на той час <g/> , коли в героїнь усіх літературних творів були стереотипні карі очі <g/> , і брови як на шнурочку <g/> , і коса як гадюка <g/> , коли народні пісні в поезії просто переказували <g/> , спростивши до безкраю їхню символіку і образність <g/> , така поема не могла бути ні зрозумілою <g/> , ні прийнятною <g/> .