Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і про кожний факт літератури можна твердити з повною підставою <g/> , що він є літературним засобом або складається з літературних засобів <g/> .
doc#4 » стало євангелієм новочасної віри в те <g/> , що <g/> , розклавши літературний твір на його складники- засоби <g/> , можемо збагнути таємницю його буття й впливу <g/> .
doc#4 <p> Так <g/> , повертаючися до літератури <g/> , поезії й літературознавства <g/> , повірено в те <g/> , що твори літератури « <g/> робляться <g/> » і що дію їхнього механізму на людську психіку можна розкласти на механічні частини-засоби <g/> , що літературні твори можна складати й розкладати ad libitum <g/> , як фабричний варстат або накрутну іграшку <g/> .
doc#4 Що ж <g/> , була в цьому велика правда <g/> , відкривалася можливість точної аналізи механізмів літературного твору <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 Займенники в щоденниках <g/> , як і в поезії <g/> , давно були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> !
doc#4 ) <g/> , і можна клясифікувати поетів <g/> , що денникарів і цілі літературні стилі тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються послідовносте <g/> , чи перетасовують їх і переключають і як саме <g/> .
doc#4 Також <g/> , звичайно <g/> , літературний засіб <g/> , але теж не тільки засіб <g/> . </p>
doc#5 <p> Роман Підмогильного « <g/> Невеличка драма <g/> » поступається своєю літературною вартістю « <g/> Місту <g/> » <g/> , своєму попередникові <g/> .
doc#5 Твір Підмогильного – невеличка <g/> , ніким не помічена <g/> , але все таки ланка в світовому літературному процесі <g/> . </p>
doc#6 <p> Курилик не був <g/> , отже <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані ентузіястом літературної моди <g/> .
doc#6 <p> Курилик не був <g/> , отже <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані ентузіястом літературної моди <g/> .
doc#6 Але вже сьогодні можемо ствердити <g/> , що він міг захоплюватися й складними літературними творами від Джойса й Еліота до “ <g/> The Hound of the Heaven <g/> ” Франсіса Томпсона <g/> , далеко не простої поеми <g/> , яку Курилик знав мало не напам'ять <g/> .
doc#8 <p> Такий підхід позначає всі ЗО років наукової і літературної праці Петрова <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#9 При цьому це були не просто місцеві діалектні риси <g/> , а й інакша традиція літературної мови <g/> , зокрема плеканої в пресі <g/> , літературі <g/> , школі <g/> , мові інтелігенції на щодень <g/> . </p>
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 Вона-бо мала перед тим і обіцяла мати далі вирішальний вплив на ввесь дальший розвиток української літературної мови <g/> .