Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Скажімо <g/> , загальна літературна мова не має розгалуженої морської ( <g/> фльотської <g/> ) лексики й фразеології <g/> .
doc#9 Свідчення Шафонського — свідчення про вищість тих говірок <g/> , які він звик частіше бачити й чути у літературному оформленні <g/> . </p>
doc#9 Ось як характеризує Люба прихильників етнографічно витриманої літературної мови <g/> : «" <g/> Штучність <g/> " <g/> , " <g/> літературщина <g/> " <g/> , " <g/> признаю тільки народну мову <g/> " <g/> .
doc#26 У літературних аналізах « <g/> Історії українського письменства <g/> » <g/> , як ми вже бачили <g/> , всі коти сірі і всі люблять народ <g/> .
doc#73 Тим не менше альманах своє діло зробив <g/> , викликавши вміщеними в ньому творами дискусію <g/> , яка з літературної площини перекинулася в публіцистичну і мала далекосяжні наслідки в громадсько-політичному житті еміграції ( <g/> головне навколо роману Юрія Косача « <g/> Еней і життя інших <g/> » <g/> , почасти навколо статті Юрія Шереха « <g/> Колір нестримних палахтінь <g/> » <g/> , уміщених в альманасі <g/> ) <g/> .
doc#50 Але загалом зв'язки з фолкльором у « <g/> Поеті <g/> » це не зв'язки наслідування <g/> , а радше зв'язки одного літературного повітря <g/> , одного клімату духовости <g/> , спільного ґрунту <g/> . </p>
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#40 Одначе характеристично <g/> , що згодом ці письменники самі відходили від діялектизмів <g/> , прагнучи писати чисто літературною мовою <g/> .
doc#65 З ортоепічними нормами української літературної мови <g/> , зформульованими в 20-х роках <g/> , передусім у працях Олекси Синявського <g/> , приголосні в вимові пом'якшуються перед і <g/> , за винятком т <g/> , д <g/> , л <g/> , н <g/> , що стоять перед і <g/> , яке походить з о <g/> , а також перед і в закінченні називного відмінка множини твердих прикметників <g/> .
doc#40 В нашому курсі <g/> , поскільки це курс літературної мови <g/> , ми будемо виходити з норм нашої літературної мови <g/> . </p>
doc#40 Натомість можливо і в літературній мові <g/> , що при усуненні числівника ( <g/> або слів типу багато <g/> , мало <g/> ) у ролі підмета лишається тільки іменник у родовому відмінку <g/> , з яким в'яжеться присудок у середньому роді однини <g/> , напр <g/> .
doc#9 Німецька нова літературна мова постала в XV сторіччі на основі <g/> , з одного боку <g/> , так званої лицарсько-поетичної мови <g/> , що базувалася на говірках з-над Райну і з Австрії <g/> , а з другого <g/> , так званої імперської прозової ( <g/> ділової <g/> ) <g/> , що оформилася в австро-чеських канцеляріях <g/> , але мала райнсько-баварське підґрунтя <g/> .
doc#40 Інакше було давніше <g/> , і багато слів нашої літературної мови свого часу витворилися народною етимологією <g/> .
doc#4 ) <g/> , і можна клясифікувати поетів <g/> , що денникарів і цілі літературні стилі тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються послідовносте <g/> , чи перетасовують їх і переключають і як саме <g/> .
doc#28 Филипович-поет був тим <g/> , що заведено називати словом еклектик <g/> , і то еклектик настільки <g/> , сказати б <g/> , послідовний <g/> , що тяжко навіть сказати <g/> , якому літературному напрямові і якій системі світогляду він віддавав перевагу <g/> .
doc#9 ci Майже релігійна шана Кулішева до української мови ( <g/> « <g/> Украйна и украинский язык сделались теперь моею истинною святынею <g/> » <g/> ) cii мала логічним наслідком вимогливість до мови літературних творів <g/> , що виходили з-під пера кирило-методіївців <g/> . </p>
doc#15 179 <g/> ) </p><p> • поетична 47-48 <g/> , 50,88 <g/> , 92-95 </p><p> • побутова 68 </p><p> • польська 25 </p><p> • прозова 47 <g/> , 93-94 </p><p> • розмовна 46 <g/> , 58 <g/> , 61-62 <g/> , 94 </p><p> • розповідна 55 <g/> , 58 <g/> , 94-95 </p><p> • російська 34 <g/> , 68 </p><p> п новітня 47 ° сучасна 95 ■жива 47-48,94 </p><p> • літературна 47 <g/> , 64 ( <g/> прим <g/> .
doc#68 <p> У підсумку <g/> : літературні впливи в Стуса були <g/> , але вони не визначали його творчости <g/> .
doc#62 <p> Можливо <g/> , його втішало <g/> , що його твори таки були відомі літературній еліті України <g/> .
doc#40 <p> Називні речення в сучасній літературній мові найчастіше використовуються на опис обстанови в широкому розумінні слова ( <g/> пейзаж <g/> , портрет <g/> , інтер'єр <g/> ) <g/> , як це є і в поданому вище прикладі <g/> .