Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Позиція ця <g/> , одначе <g/> , цілком природна в людини <g/> , що протестувала проти розроблення української наукової або філософської мови <g/> , проти поширення сфер вжитку української мови взагалі і схилялася до того <g/> , щоб обмежити українську літературу народно-популярними виданнями <g/> . </p>
doc#9 Б. Грінченко згадує імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 <p> По-друге <g/> , знову ж таки в народницькому дусі <g/> , літературну мову ототожнили з літературою <g/> , а літературу з біографією письменників <g/> .
doc#9 <p> У літературу Шевченка впроваджував чернігівець Гребінка ( <g/> з Пирятинського повіту Полтавської губ <g/> .
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#11 Вони вже більше література <g/> , ніж те <g/> , що за літературу вважається <g/> .
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#16 Справа тут ясна <g/> : Донцов ясно визнає <g/> , що європейську літературу він просівав через сито своєї партійницької цензури <g/> .
doc#16 На його думку <g/> , дати читачеві літературу різного спрямовання — означає розкладати й хаотизувати читача <g/> .
doc#18 <p> Історики літератури перетрусили світову літературу <g/> , шукавши « <g/> Мойсееві <g/> » прототипа або впливів на « <g/> Мой- сея <g/> » <g/> .
doc#18 Після наївно-лукавої <g/> , напівдитячої гри часів Котляревського літературу міцно впряжено до суспільною воза <g/> .
doc#20 Я рятував українську літературу ( <g/> МУР <g/> !
doc#22 Бо темою нашої сьогоднішньої літератури — я говорю <g/> , звичайно <g/> , про справжню літературу <g/> , а не про жуйку торішнього сіна і не про нечитані додатки до різнопартійних видань — чимраз виразніше стає ствердження завтрішньої людини <g/> , людини <g/> , що пройшла через зневіру і ствердила нову віру <g/> .
doc#22 Уже в новіші часи <g/> , коли говорити про літературу <g/> , вона знайшла свій вияв <g/> , приміром <g/> , у « <g/> Червоноградських портретах <g/> » Івана Сенченка або в « <g/> Кулаку <g/> » Уласа Самчука — по обидва боки політичних барикад <g/> .
doc#25 В цьому ж виданні вміщена праця <g/> , написана ним спільно з Чубинським “ <g/> Поляки в Юго-западном крае <g/> ” <g/> , що має головне етнографічний характер <g/> , але цікава й для мовознавця простеженням українських впливів на мову місцевих поляків <g/> , на польську літературу і польську мову взагалі <g/> . </p>
doc#25 Але ще виразніше це наставлення <g/> , коли йдеться про стару українську літературу <g/> , зокрема доби барокко <g/> , яку довго навіть її дослідники ( <g/> типу М.Сумцова <g/> ) вважали за штучну <g/> , ненародну <g/> , а тому позбавлену всякої мистецької вартости <g/> .
doc#26 Переадресовував <g/> , повторюю <g/> , він не Квітку <g/> , а українську літературу майбутнього <g/> . </p>
doc#27 Нема суверенности <g/> , доки Куліш гудить російську літературу за її <g/> , мовляв <g/> , неспроможність створити позитивні образи <g/> , це бо в концепції Куліша й робить потрібного політичну єдність <g/> , у якій Україна доповнювала б те <g/> , чого бракує Росії <g/> .
doc#29 Просто сходилися досить часто подруги <g/> , говорили про літературу <g/> , філософію <g/> , улюблені вірші переписували <g/> , читали по-французьки <g/> , вчилися англійської мови <g/> .