Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 Звичайно він вибирає приклади з російської літератури ( <g/> найчастіше з Пушкіна <g/> , Гоголя <g/> , Лєрмонтова <g/> , Крилова <g/> , Фета <g/> , Тют-чева <g/> , Тургенєва <g/> ) або з німецьких клясиків ( <g/> Шіллера й особливо часто з Ґете <g/> ) <g/> , як виняток <g/> , — з Мольєра <g/> , Шекспіра <g/> .
doc#40 Форма ріко <g/> , що зустрічається в літературі ( <g/> наприклад <g/> , у П. Тичини <g/> : « <g/> I ти <g/> , ріко <g/> ) мутная« <g/> ) — продукт зовсім недавнього вирівнювання <g/> . </p>
doc#72 Притягальна сила російської літератури ( <g/> не надто добре знаної <g/> ) <g/> , на яку вказує Ґеровський <g/> , грала тут <g/> , можливо <g/> , меншу ролю <g/> , ніж уявлення про російську мову як мову “ <g/> панську <g/> ” <g/> .
doc#73 Вони були доповнені доповідями Миколи Шлемкевича про світоглядові шукання в українській літературі і Остапа Грицая про проблеми великої і малої літератури ( <g/> остання надрукована в збірнику « <g/> МУР <g/> » <g/> , 1 <g/> ) <g/> .
doc#11 І взагалі час уже сказати <g/> , що Шевченко <g/> , хоч би яким велетнем він був <g/> , не тотожний з українською літературою ( <g/> поезією <g/> ) <g/> .
doc#15 ) <g/> , а також і те <g/> , що в художній літературі ( <g/> принаймні в українській <g/> ) вони численніші спершу <g/> , ніж називні речення з іменниками- назвами матеріяльних предметів - наприклад <g/> , у Котляревського <g/> , Шевченка <g/> .
doc#81 Пізніше з мови прийшов Цебенко <g/> , а з літератури ( <g/> російської <g/> ) Роман Самарін <g/> .
doc#16 Тільки воістину катастрофічним незнанням у нас нашої давньої літератури ( <g/> та ще <g/> , правда <g/> , незвичайно нудним характером твору <g/> ) можна пояснити <g/> , що досі ніхто всерйоз на це не звернув уваги <g/> .
doc#40 ) і в українській літературі ( <g/> Черемшина <g/> , Стефаник <g/> , Гриневичева та ін <g/> .
doc#31 Тут ще нема мотиву виродження революції <g/> , навпаки <g/> , мажорно сурмить мотив її невідкличної перемоги <g/> ; нема ще нападів на Москву <g/> , за винятком твердження <g/> , що Росія після революції не спромоглася розвинути вартісної літератури ( <g/> що для 1925 р. <g/> , звичайно <g/> , неправда <g/> ; якщо навіть не згадувати поетів Маяковського <g/> , Єсеніна <g/> , Клюєва та ін <g/> .
doc#82 МИ <g/> . </p><p> Що важить більше — це розбіжність у розумінні того <g/> , для чого існує література ( <g/> як частка ширшого поняття культури <g/> ) і яка повинна бути сама структура національної літератури
doc#68 У наш час можна було б писати й третю історію української літератури — історію тюремної літератури ( <g/> яка й собі <g/> , додамо <g/> , ділилася б на твори збережені і твори втрачені <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 У цім разі надто до користи може стати польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#28 А критика повірила в те <g/> , що його поезія – поезія холодного інтелекту <g/> , поезія <g/> , позбавлена живих почуттів <g/> , ліричного темпераменту <g/> , і так дійшла кінець-кінцем навіть до висновку <g/> , ніби « <g/> заслужений діяч нашої літератури ( <g/> і культури взагалі <g/> ) <g/> , найвидатніший критик останньої доби та історик літератури <g/> , прекрасний перекладач античних поетів <g/> , провідник київської школи неоклясиків <g/> , першорядний бесідник і непересічний характер <g/> , Микола Зеров – поетом – в істотнім значенні цього поняття – ніколи не був <g/> » ( <g/> Маланюк Є. Поезія глибини й рівноваги // Краківські Вісті <g/> .
doc#81 ) порекомендувати ту чи ту книжку ( <g/> клієнтки мої як правило не були знавцями літератури <g/> ) <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і те <g/> , що я був хлопець досить вродливий <g/> , хоч і надміру худорлявий <g/> , — правда <g/> , мушу ствердити <g/> , що до сцен у дусі Йосипа і вдови Потіфара ніколи не доходило <g/> .
doc#53 <p> Цей список індивідуальних особливостей мови Букваря може видатися довгим <g/> , але він аж ніяк не виходить поза той мовний стандарт <g/> , що усталився в писаннях представників покоління шестидесятників Л.Глібова ( <g/> 1853 <g/> ) <g/> , Марка Вовчка ( <g/> 1857 <g/> ) <g/> , Стороженка ( <g/> 1857 <g/> ) <g/> , О.Кониського ( <g/> 1858 <g/> ) <g/> , М.Номиса і Ганни Барвінок ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> , І.Нечуя-Левицького <g/> , Панаса Мирного ( <g/> 1872 <g/> ) ( <g/> подано дати їхніх літературних дебютів в українській літературі <g/> ) <g/> .
doc#81 ( <g/> Він тоді упорядковував колективну історію української літератури і замовив мені супровідну статтю про зміни мови літератури <g/> ) <g/> .
doc#62 Сказати б <g/> , її життя було в " <g/> варшавському <g/> " стилі <g/> , її смерть <g/> , якщо це була свідома самопожертва <g/> , у " <g/> празькому <g/> " ( <g/> мовиться тут <g/> , звісно <g/> , не про поляків і чехів <g/> , а про відміни української літератури <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 літератури <g/> ) 1960. </p><p> Михальчук К. Деякі уваги щодо редагування українського словника <g/> .
doc#72 літератури <g/> ) 1960. </p><p> Михальчук К. Деякі уваги щодо редагування українського словника <g/> .