Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Людмила Курилова мала статті про мову поезій Олександра Блока <g/> , вона викладала в харківських високих школах російську мову <g/> ; Микола Перегінець був автором статтів на теми української синтакси <g/> , зокрема мені подобалася його стаття про порядок слів <g/> , вміщена в « <g/> Підвищеному курсі української мови <g/> » <g/> , що вийшов 1931 р. під редакцією Булаховського <g/> ; взорована на працях німецького фослеріянця Ойµена Лерха <g/> , в українських обставинах ізоляції від Заходу <g/> , вона здавалася справжнім об'явленням <g/> ; Микола Федорович був з Галичини <g/> ; Володимир Державин писав про Шевченків « <g/> Щоденник <g/> » <g/> , йому належали статті й короткі нотатки про нові появи західніх літератур у перших річниках « <g/> Критики <g/> » <g/> , компілятивні і неймовірної кількости <g/> ; десь від 1930 року « <g/> Критика <g/> » припинила їх друкувати <g/> ; Володимира Цебенка я знав з його статті про мову поезій Майка Йогансена <g/> .
doc#81 Нічого подібного я не мав у творах тих слов'янських літератур <g/> , які я найкраще знаю <g/> , — польської <g/> , російської <g/> … </p>
doc#91 називав червоною просвітою <g/> . </p><p> Друга сторона цього явища — і чергова втрата — ізоляція від літератур Заходу <g/> . Захід пройшов етап зухвалих літературних експериментів і тепер творить спокійну і певну синтезу
doc#1 : Література і мистецтво <g/> . </p>
doc#4 Бо <g/> , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не література <g/> .
doc#5 Його місце серед інтелектуально-іронічних романів кінця 20-х років <g/> , якими українська література зустріла добу технізації з її політичним вступом – терором 30-х років <g/> .
doc#9 Література поетична <g/> , мистецьке повістярство у їх не розвивається <g/> .
doc#9 У цім разі надто до користи може стати польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов —
doc#9 Тимчасом <g/> , якби пристати на його погляд <g/> , то вся література і літературна мова пристосувалися б до нижчих потреб і втратили б змогу служити вищим потребам <g/> .
doc#9 На базі літературної мови цього типу розвинулась багата література <g/> . </p>
doc#11 Вони вже більше література <g/> , ніж те <g/> , що за літературу вважається <g/> .
doc#11 Однак року Божого перед- двотисячного це вже література <g/> , зі своєю філософією ( <g/> так <g/> !
doc#13 Література — не злочин <g/> .
doc#15 <p> Deutsch von Erwin Koschmieder </p><p> Цитована література </p><p> БОГОРОДИЦКИЙ В. А. </p><p> Общий курс русской грамматики ( <g/> Из университетских чтений <g/> ) <g/> .
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#16 <p> Чи має література і мистецтво взагалі виховну ролю в суспільстві <g/> ?
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література виховувала <g/> , поширюючи й збагачуючи внутрішній світ людини <g/> , навчаючи читача ще не відомих йому думок <g/> , почувань і вражень <g/> .
doc#16 І можна жадати <g/> , щоб література виховувала <g/> , звужуючи і збіднюючи внутрішній світ людини <g/> , тримаючи її в колі раз назавжди встановлених думок і почувань <g/> , не випускаючи за межі цього кола <g/> .
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література з однобічної й викривленої людини виховувала цілісну й гармонійну <g/> , а можна жадати <g/> , щоб цілісну і гармонійну людину вона перетворювала на однобічну й партійно-засліплену <g/> . </p>
doc#16 <p> Донцов хоче <g/> , щоб література заражала читача однією ідеєю <g/> .