Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 <p> В українській літературі « <g/> Доктор Серафікус <g/> » новий саме своєю наближеністю до есею <g/> ; але всупереч твердженню післямови він зовсім не виростає на порожньому місці як антитеза « <g/> Під тихими вербами <g/> » Г'рін- чєнка <g/> , а вінчає цілу лінію розвитку протинародницької прози <g/> , яку відзначають такі твори <g/> , як « <g/> Сойчине крило <g/> » Франка <g/> , оповідання М. Коцюбинського <g/> , « <g/> проблемні <g/> » оповідання й романи Кобилянської й В. Винниченка <g/> .
doc#68 У наш час можна було б писати й третю історію української літератури — історію тюремної літератури ( <g/> яка й собі <g/> , додамо <g/> , ділилася б на твори збережені і твори втрачені <g/> ) <g/> . </p>
doc#38 По-перше <g/> , воно стосується до всієї історії української літератури <g/> , а не лише до шевченкознавства <g/> .
doc#40 <p> З ЛІТЕРАТУРИ </p><p> Про допоміжні частини мови див <g/> .
doc#81 Розміряно й певно він щодня сидів над своїми пожовклими паперами <g/> , копіюючи їх рукою <g/> , і не було в його уяві найменшої загальної ідеї <g/> , найменшого запалу <g/> , ніякісінького розуміння літератури <g/> .
doc#22 Принаймні <g/> , так нам говорить наша література <g/> , а ми бачили <g/> : якщо хто- небудь знає майбутнє людини <g/> , то тільки література <g/> . </p>
doc#40 В останньому випадку асиндетон обслуговує те <g/> , що в теорії літератури зветься паралелізмом <g/> . </p>
doc#72 Українська мова не втратила своєї функції бути мовою літератури <g/> .
doc#73 <p> На честь нашої еміґраційної літератури треба сказати <g/> , що вона в своїх кращих проявах не йде тут лінією найменшого опору і приділяє свою увагу не стільки змалюванню темних сторін совєтської системи <g/> , — вони ясні самі собою еміраційному читачеві <g/> , — скільки розкриттю душі української людини <g/> , показові тих змін <g/> , яких українська людина зазнає в лещатах страшної системи <g/> .
doc#100 Тоді було оновлення літератури <g/> , що відгукнулося і в « <g/> празькій школі <g/> » 20-х років <g/> , і геть пізніше <g/> … </p>
doc#33 Це був обов'язок літератури <g/> , і вона його розуміла <g/> . </p>
doc#73 <p> У цих обставинах стає потрібним поглянути спокійно і об'єктивно на той етап розвитку нашої еміграційної літератури <g/> , що припав на перші чотири повоєнні роки <g/> .
doc#40 Перехід у літературі до реалізму і до суспільної тематики <g/> , а далі культивування волюнтаристичного світогляду витворили негативне ставлення до пестливих наростків <g/> : вони стали здаватися сентиментальними <g/> .
doc#41 Театр Шекспіра постав із балаганного театру <g/> , « <g/> Фавст <g/> » із театру маріонеток <g/> , Шевченко підніс у високу літературу народню пісню <g/> , яка перед тим уважалася негідною уваги освічених людей <g/> , Достоєвський — кримінальний роман <g/> , Марко Вовчок - етнографічну розповідь <g/> .
doc#94 як тепер <g/> , окрайців <g/> , тоді як під забороною перебуває <g/> , якщо говорити про українську літературу <g/> , три чверті її <g/> , все <g/> , що трактує проблеми національного визволення <g/> , від прихильників
doc#15 Цього не сталося з називними реченнями <g/> , вони витримали випробування - про це свідчать і факти сучасної мови <g/> , і ті <g/> , що наведені Перльмуттером <g/> : наявність називних речень у нарисі і сценці " <g/> демократичної <g/> " літератури 50-80-х років <g/> . </p>
doc#48 Це заперечення може йти двома шляхами <g/> : можна повернутися до чистої розповідности прози — власне <g/> , першого і основного типу прози <g/> , репрезентованого в нашій старій літературі перекладними повістями типу « <g/> Александрії <g/> » <g/> , « <g/> Акіра Премудрого <g/> » або « <g/> Девгенієвих діянь <g/> » <g/> , оповіданнями з « <g/> Римських діянь <g/> » і фацеціями <g/> .
doc#86 Стара еміграція <g/> , що покинула Україну десь коло 1920 року <g/> , лишилася на рівні ідеалів літератури того періоду — між Грінченком <g/> , Кащенком і Олесем <g/> , з уявою про Чупринку як найсміливішого з експериментаторів <g/> .
doc#22 Тим часом наша приналежність до європейської літератури задокументована тими випадками <g/> , коли європейські літератури й мистецтва йдуть ЗА нашою літературою <g/> .
doc#28 Загул кинув свого часу обвинувачення <g/> , що поезія Зерова ( <g/> власне <g/> , він говорив про « <g/> неоклясиків <g/> » взагалі <g/> , але ми воліємо покищо казати тільки про Зерова <g/> ) – це « <g/> література на ґрунті літератури <g/> » <g/> , це « <g/> література наслідувань <g/> , переробок <g/> , перекладів <g/> , переспівів <g/> , не творчість <g/> , а підроблення <g/> , не стиль <g/> , а стилізація <g/> » ( <g/> Д. Загул <g/> , « <g/> Література чи літературщина <g/> ?