This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | , що втопить світ у морі крови <g/> . У вірші « <g/> О люди <g/> ! | люди | небораки <g/> ! » від 3 листопада 1860 р. поет |
doc#1 | структури Всесвіту — гармонію і рівновагу | людини | в собі <g/> , у її стосунку до інших і в стосунку людини |
doc#1 | людини в собі <g/> , у її стосунку до інших і в стосунку | людини | до Бога <g/> . Образ <g/> , що є втіленням цього гріха <g/> , — це |
doc#1 | оксиморона— « <g/> гріхом праведним <g/> » <g/> . Він робить із | людини | « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> . У своїй новій |
doc#1 | ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О | люди | <g/> ! люди небораки <g/> ! » від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до |
doc#1 | ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> ! | люди | небораки <g/> ! » від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної |
doc#1 | бунті бачить тепер Т. Шевченко визволення | людини | <g/> , а в становленні внутрішньої гармонії |
doc#1 | новій <g/> , загальній концепції життя | людини | і Бога у творчості Т. Шевченка <g/> . Від колишньої |
doc#2 | , де бори й пущі з турами й диками і все вороже | людині | <g/> ; гинуть її кревні й друзі <g/> , щербиться меч і |
doc#2 | спис <g/> , земля гуде від гуків <g/> , і єдиною її <g/> , | людини | <g/> , любкою лишається туга помститися <g/> . Гостро |
doc#2 | не свій <g/> ; хто не знає гасла <g/> , хай борониться <g/> . </p><p> Така | людина | печерних рисунків <g/> , така людина <g/> , відтворена на |
doc#2 | . </p><p> Така людина печерних рисунків <g/> , така | людина | <g/> , відтворена на княжій емалі <g/> . І може б ми й |
doc#2 | І може б ми й повірили в тільки історичність цієї | людини | <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей |
doc#2 | почуття рокованости <g/> . Його важко приписати тій | людині | <g/> . Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки |
doc#2 | - самозречення і аскетизм <g/> ? З-поза історичної | людини | визирає й прозирає сучасна <g/> , щоб не сказати - |
doc#2 | шкур включно <g/> . До того ж <g/> , якщо психологічно | людина | перших поезій Лятуринської в найкращому |
doc#2 | включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки | людини | <g/> . Ось дитинство й старість <g/> : </p><p> Світ весною — мов |
doc#2 | , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу | людина | йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія |
doc#2 | знаками сонця кожну річ і слово <g/> . Обряд робить | людину | частиною світу <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так |
doc#2 | робить людину частиною світу <g/> , а світ — частиною | людини | <g/> , і так стає можлива перспектива — </p><p> Сім зірок <g/> , |