Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 " ВСІМ <g/> , КОГО ЛЮБИВ <g/> … » </p><p> « <g/> Природа знущається над людиною різними способами — довго жити не варто <g/> . А понад
doc#103 , напевне <g/> , однієї руки <g/> . Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в
doc#103 їх можна назвати сповідальними <g/> . Хоча б тому <g/> , що людина не може об'єктивно й повністю <g/> , підкреслюю —
doc#103 . Я їх довго не хотів друкувати <g/> . Тому що багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були
doc#103 вихід у світ доти <g/> , доки вважав себе ще за живу людину <g/> . </p><p> Ця книга написана як спогади автора <g/> . Але мені
doc#103 читачі <g/> , котрі пам'ятають і ту епоху <g/> , і тих людей <g/> ? </p><p> — Я також читав деякі « <g/> враження <g/> » від моїх
doc#103 не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться
doc#103 , а інша має протилежну думку <g/> . Навіть коли люди певні <g/> , що вони однодумці <g/> , — вони не однодумці до
doc#103 « <g/> брали близько до серця <g/> » <g/> ? </p><p> — У взаєминах з іншими людьми я завжди намагався дотримуватися певної
doc#103 , про сучасність <g/> . Це зовсім інший час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою <g/> , вже ні з ким не хочеться
doc#103 , згадуючи свою маму як найдорожчу й найближчу людину на світі <g/> , Ви пишете <g/> : « <g/> … я був егоїстом <g/> , мабуть <g/> ,
doc#103 , мабуть <g/> , більшою мірою <g/> , ніж пересічно людина буває <g/> … Я не усвідомлював суті її життя тоді <g/> , але