Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 <p> Женуть людей вельможці на поталу <g/> . </p>
doc#61 Непереборність людської самоти — підґрунтова провідна лінія повісти <g/> , але з цієї тези не випливає в Гуменної ні розпачу <g/> , ні зневіри <g/> , ні порожнечі <g/> , а випливає заклик до творчосте і довір'я до людини в її внутрішніх шуканнях <g/> .
doc#59 Це було б так <g/> , якби Ірин справді був корсаром <g/> , а тепер шукав у собі людини <g/> .
doc#81 Статистики я не маю <g/> , але маю моє особисте враження <g/> , євреї довше намагалися втримати приватну ініціятиву і довше мали успіх у цьому <g/> , ніж люди інших національностей <g/> , крім хіба вірменів <g/> , які тримали в своїх руках чищення черевиків <g/> , аж поки не були всі виарештувані <g/> , вже в тридцятих роках і то у всесоюзному маштабі <g/> , — ліквідація останньої цитаделі приватної ініціятиви <g/> , цитаделі <g/> , що загрожувала в уяві НКВД відродженням капіталізму в СРСР <g/> . </p>
doc#6 <p> Усе це не виключає зв'язків Курилика з людьми іншого трибу й гатунку <g/> , але біографія його <g/> , взята як цілість <g/> , розцінювана з погляду соціяльного статусу і абстрагуючися від його внутрішнього життя <g/> , показує власне його піднесення від рівня нижчих кляс його дитинства до рівня нижчої середньої кляси його дорослого віку <g/> .
doc#52 Це життя людей <g/> , що з усієї сили намагаються утриматися на Богом призначеному їм рівні <g/> , що на такій маленькій і тісній території <g/> , в такому бруді <g/> , при такому страшному процесі знеосіблення й нівеляції примудряються жити <g/> , як люди <g/> .
doc#84 Звичайно <g/> , в системі совєтських і німецьких концентраційних таборів можна знайти садистів <g/> , персонально жорстоких людей <g/> .
doc#92 Це не могло і далі не може не обурювати багатьох і багатьох <g/> , а « <g/> надто тих <g/> , що волею-неволею оспівували і готові далі оспівувати людину в зореноснім Кремлі <g/> , транскавказького сизокрилого орла тощо <g/> .
doc#92 Це було письмо людини нестримного темпераменту <g/> , безоглядної <g/> , жорстокої <g/> , егоїстичної <g/> , самоствердної людини <g/> , для якої поняття добра й зла <g/> , уявлення про релятивність не існували <g/> .
doc#81 Але Сліпий не був людиною інтелектуального маштабу й освіти Шептицького <g/> , а до того ж тоді вже хвороба Сліпого посунулася далеко вперед <g/> , так що він ледве чи усвідомлював <g/> , хто приходив його відвідати <g/> .
doc#61 Цей тип критика завжди видавався мені злою пародією не тільки на критика <g/> , а на людину взагалі <g/> .
doc#92 Але така рекомендація означала <g/> , що це він пустив мене « <g/> в люди <g/> » <g/> , започаткував мою кар'єру <g/> .
doc#24 <p> Що ця варіяційна кількачленність здебільшого синтаксично оформлена паралелізмом <g/> , часто анафоричним ( <g/> « <g/> Вас дивує <g/> , вас навіть дратує цей розбризк сірих рухливих плямок <g/> , що так нагадують сірі осінні дні <g/> , сірі почуття <g/> , сіру недбайливість <g/> , сіру нудьгу присамоварних бесід <g/> , сіру активність млявих людей <g/> , сіру ніжність безсилих рук <g/> , сіру привітність ворожого усміху <g/> , сіру тьмяність фальшивих похвал <g/> » <g/> .
doc#97 Конкретно <g/> , людина могла <g/> , не відчуваючи суперечности <g/> , вірити в дружбу народів і в нищення народів <g/> , тотальне або часткове <g/> .
doc#72 Нечуй-Левицький в'їдливо зауважує <g/> : “ <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличани- лися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> ” ( <g/> 1907 <g/> , 8 <g/> ) <g/> .
doc#61 <p> Ось один рецензент « <g/> Мани <g/> » — і то один із найкультурніших діячів еміграції — закидає повісті <g/> , що вона стоїть поза часом і простором <g/> , що в ній немає тла <g/> , що люди під советами не можуть дозволити собі на вишукане « <g/> романсування <g/> » <g/> …
doc#84 Доба виховує масову людину з порожньою душею <g/> .
doc#84 Він не знає гордого Юлермі <g/> , що втратив садибу <g/> , дружину <g/> , сина <g/> , але не просив пощади й милосердя і не злякався смерти <g/> , коли перед ним розверзлася земля і виригнула полум я <g/> , бо — « <g/> прийде інший час <g/> , час жорстокий і твердий <g/> , смерть нікого не злякає і не повзома ітимуть люди в її царство <g/> » <g/> ; не знає « <g/> сина рабині <g/> » <g/> , якому мати рідними піснями вклала в груди ненависть і зневагу до поневолювачів і який умер <g/> , а не скорився ворогові <g/> , слова до нього не промовив <g/> ; не знає помсти страшного Кіммо <g/> ; не знає <g/> , як « <g/> темна дитина <g/> » подолала страхіття вогню <g/> , води і людської душі і гордо вступила в життя <g/> ; не знає віщого Ковти <g/> , що збагнув усю премудрість землі <g/> : « <g/> Тільки в сталі силу знайде сталь <g/> » <g/> , « <g/> Тільки в крові силу знайде кров <g/> » і що не здригнувшися вступив
doc#16 Виходить <g/> , що Володимир <g/> , в протилежність твердженню Донцова <g/> , навчав дбати не тільки про землю і про фізичне збереження нації <g/> , а і про кожну людину <g/> , і навіть винних ( <g/> крива <g/> !
doc#92 Carodej </p><p> Я вже казав при описі першої зустрічі з Фальком <g/> , що вірю в правдивість першого враження від людини <g/> .