Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Рік був сорок перший <g/> , і війна вже почала перекидати людей з місця на місце включно з по- тойбіччям <g/> .
doc#0 Галицькому треба було лиш закинути якісь прогріхи Н. <g/> , людей без прогріхів до кабінету Галицького не приводили <g/> .
doc#0 Добра приятелька Левченкова <g/> , за фахом лікар-окуліст <g/> , візьме Н. до своєї палати <g/> , а там Бог дасть безпечне повернення до світу живих і цілих людей <g/> , уже під новою владою <g/> .
doc#0 Це було взаєморозуміння і взаємодопомога ЛЮДЕЙ <g/> , те — в підсвідомому зародку <g/> , — що пишномовно можна було назвати НАРОД <g/> .
doc#0 Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> .
doc#0 Людність міста складалася з військових німців і з місцевих людей <g/> .
doc#0 їх за людей не вважали <g/> .
doc#0 Сам Голубовський — голова і знавець німецького права <g/> ; Паше-Озер- ський <g/> , експерт з радянського права <g/> , до якого українці <g/> , мовляв <g/> , звикли і люблять <g/> ; пані Соня <g/> , львів'янка <g/> , яка секретарює й друкує <g/> ; а оце відтепер — ще Н. </p><p> Вибір людей у теорії доцільний <g/> , охоплює все головне <g/> , що знають або повинні знати майбутні судді й правники в такому собі Луганську <g/> , на Поліссі <g/> , Гуцульщині й де там ще <g/> .
doc#0 Про миготіння людей і краєвидів іншим разом <g/> .
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Справді <g/> , композиція його напрочуд послідовна й сувора у пляні зіставлення « <g/> людей <g/> » і « <g/> царів <g/> » — обидва слова мають символічний <g/> , узагальнений смисл <g/> , що стає зрозумілим лише після того <g/> , як перед нами постане розгорнутий ряд часткових образів <g/> .
doc#1 Можна припустити <g/> , що поет знає <g/> , що твори його загалом стануть власністю мільйонів людей і що кожен із цих мільйонів читачів уловлюватиме кожну алюзію <g/> , кожен натяк на попередні твори <g/> .
doc#1 <p> Таким чином <g/> , можливості народньої пісні використовувались майже адекватно оригінальній моделі <g/> , але завдяки послідовному <g/> , поступовому зміщенню образів стерлася межа між нібито справжнім дніпровським пейзажем і порівнянням <g/> , між образами природи і людей <g/> , між завжди узагальненою і дещо абстрактною на- родньою піснею та суб'єктивною ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> я <g/> » <g/> .
doc#1 Однак вона вже не скерована на те <g/> , щоб надихнути людей до соціяльного бунту <g/> , що втопить світ у морі крови <g/> .
doc#3 Інститут літератури не вчить людей писати романи <g/> , інститут історії — робити державні перевороти <g/> .
doc#4 Уможливлюється погляд на людей і події не тільки зсередини <g/> , але водночас і ззовні <g/> , стає можливим накладання на патос іронії <g/> , й глузу <g/> , й глуму <g/> .
doc#5 Він дещо більше поширився в наші дні <g/> , але і він був завжди <g/> , тільки вражав не кожного <g/> , а поодиноких людей <g/> .
doc#5 І там був у нього нахил до іронії <g/> , до скептицизму <g/> , але там на перший плян вибивався жадібний інтерес до життя <g/> , до різноманітности людей <g/> , їхніх почувань і реакцій <g/> .
doc#6 Метафізичність світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не лише багатоепізодних — людей малими <g/> , відсуненими на бічний або задній плян або оповитими темрявою <g/> .
doc#6 Такий гурт малих людей <g/> , що збилися в якийсь суцільний згусток <g/> , часто знаходимо на картинах Курилика <g/> .