Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> Веселка загорається над світом <g/> , і чудо поступового перетворення поезії Лятуринської довершується появою повноважного і декоративного барокко <g/> , коли в дівчини на рукаві </p><p> Може <g/> , й узороччя <g/> , </p><p> кожушан-бебрян <g/> , </p><p> мов ярке лоточчя <g/> , </p><p> доброт-злототкан <g/> , </p><p> коли зелень — уже не зелень <g/> , а зеленая хуртеча <g/> , коли наближення милого на коні — це « <g/> пісня й тупоти стодзвонні сріберних підков <g/> » <g/> . </p>
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#3 які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ?
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#3 Але цю ясність важко утримати <g/> , коли звертаємося до безпосередніх описів самої літературної мови <g/> .
doc#4 Для молодости <g/> , для молоді час не існує <g/> , життя вічне і кожне переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> .
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#4 <p> Натомість у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> , вражень і настроїв <g/> , які можуть повторюватися й часто справді повторюються <g/> .
doc#4 Коли я починав читати книжку <g/> , я обурювався <g/> .
doc#4 <p> Коли <g/> , отже <g/> , зважимо на це <g/> , стає безпредметовим саме питання про те <g/> , чи Наталя Лівицька-Холодна свідомо вдавалася до « <g/> засобу <g/> » щоденниковости й щоден- никової тяглости <g/> , чи так « <g/> вийшло <g/> » <g/> .
doc#4 Важитиме бо тут те <g/> , що тут знайшла свій вияв особистість поетки і що ця особистість має властивість і здатність промовляти до читацьких — вживім тут цього неприйнятного для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 Це поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься « <g/> Кухонна романтика <g/> » <g/> : </p><p> Відійду до вікна від печі </p><p> — хай кипить собі борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p>
doc#4 <p> Коли Ґете хоче піднести гармонію <g/> , зв'язок з традицією й спокій душі як найвищу цінність <g/> , гідну людини <g/> , в протиставленні базарові щоденних дрібниць і гасел <g/> , він стилізує свою поезію в мусульманський стиль мислення й життя <g/> : </p><p> Sonst wenn man den heiligen Koran zitierte <g/> , </p><p> Nannte man die Sure <g/> , den Vers dazu <g/> . </p>
doc#4 Комплекс мотивів і настроїв <g/> , особливо згущений у сорокових і п'ятдесятих роках <g/> , коли в житті поетки <g/> , судячи з її віршів <g/> , поставало усвідомлення розставання з молодістю <g/> , дивною й гіркою <g/> , скупаною в золотавих ранках <g/> , дзвінкою й змінною ( <g/> « <g/> На грані <g/> » <g/> ) <g/> , розставання неминучого <g/> , невідкличного й схоплюваного як незалежна від людської волі неминучість <g/> .
doc#4 Це — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Коли до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй незайманій наївності пара прийняла їх з теплою й приязною гостинністю <g/> , як приймала кожного <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та коли її нема <g/> , </p><p> в хаті холодно й вільго </p><p> і на душу спадає пітьма <g/> . </p>
doc#4 Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював словами « <g/> До пустель <g/> , каналу й річки Наші славні п'ятирічки Мов би до дітей <g/> » <g/> , що коїться довкруги <g/> .