This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | , </p><p> коли зелень — уже не зелень <g/> , а зеленая хуртеча <g/> , | коли | наближення милого на коні — це « <g/> пісня й тупоти |
doc#3 | і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , | коли | одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її |
doc#3 | . Комета <g/> … які можуть бути комети <g/> , | коли | все рухається <g/> ? — якщо рухається — своїми |
doc#3 | тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , | коли | воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> . |
doc#3 | діялектології <g/> . Але цю ясність важко утримати <g/> , | коли | звертаємося до безпосередніх описів самої |
doc#4 | переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , | коли | людина відкрила для себе неповоротність часу і |
doc#4 | — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , | коли | їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої |
doc#4 | у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , | коли | говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , |
doc#4 | . </p><p> З цим зв'язана і композиція сторінки в книжці <g/> . | Коли | я починав читати книжку <g/> , я обурювався <g/> . Невже |
doc#4 | і яка не вкладається в механічну суму засобів <g/> . </p><p> | Коли | <g/> , отже <g/> , зважимо на це <g/> , стає безпредметовим саме |
doc#4 | для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , | коли | хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> . Нема |
doc#4 | відчування і що це може найпривабливіше <g/> , | коли | маємо справу з літературним щиро-сутим твором |
doc#4 | без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> | коли | білим зробилось зелене <g/> . </p><p> Стану тихо і задивлюся </p> |
doc#4 | Lebensreihen </p><p> Müsset ihr geniessen können <g/> . </p><p> | Коли | Ґете хоче піднести гармонію <g/> , зв'язок з |
doc#4 | згущений у сорокових і п'ятдесятих роках <g/> , | коли | в житті поетки <g/> , судячи з її віршів <g/> , поставало |
doc#4 | , охоплень довколишнього світу <g/> . Це — поезія <g/> , | коли | « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p><p> ЧОТИРИ </p><p> Мабуть <g/> , |
doc#4 | , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> . | Коли | до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй |
doc#4 | » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> | коли | так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> . Ніби прямою |
doc#4 | і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та | коли | її нема <g/> , </p><p> в хаті холодно й вільго </p><p> і на душу спадає |
doc#4 | . Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — | коли | дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював |