Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 , </p><p> коли зелень — уже не зелень <g/> , а зеленая хуртеча <g/> , коли наближення милого на коні — це « <g/> пісня й тупоти
doc#3 і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її
doc#3 . Комета <g/> … які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ? — якщо рухається — своїми
doc#3 тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#3 діялектології <g/> . Але цю ясність важко утримати <g/> , коли звертаємося до безпосередніх описів самої
doc#4 переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і
doc#4 — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої
doc#4 у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> ,
doc#4 . </p><p> З цим зв'язана і композиція сторінки в книжці <g/> . Коли я починав читати книжку <g/> , я обурювався <g/> . Невже
doc#4 і яка не вкладається в механічну суму засобів <g/> . </p><p> Коли <g/> , отже <g/> , зважимо на це <g/> , стає безпредметовим саме
doc#4 для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> . Нема
doc#4 відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором
doc#4 без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p><p> Стану тихо і задивлюся </p>
doc#4 Lebensreihen </p><p> Müsset ihr geniessen können <g/> . </p><p> Коли Ґете хоче піднести гармонію <g/> , зв'язок з
doc#4 згущений у сорокових і п'ятдесятих роках <g/> , коли в житті поетки <g/> , судячи з її віршів <g/> , поставало
doc#4 , охоплень довколишнього світу <g/> . Це — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p><p> ЧОТИРИ </p><p> Мабуть <g/> ,
doc#4 , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> . Коли до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй
doc#4 » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> . Ніби прямою
doc#4 і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та коли її нема <g/> , </p><p> в хаті холодно й вільго </p><p> і на душу спадає
doc#4 . Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював