Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Навчання Н. припало на період <g/> , коли старо-імперська школа розхиталася <g/> .
doc#0 Коли вони були близько Чернишевської <g/> , заревли сирени повітряної тривоги <g/> .
doc#0 Коли вони були близько Чернишевської <g/> , заревли сирени повітряної тривоги <g/> .
doc#0 Як довго він це робив <g/> , коли помер <g/> , де похований <g/> , не знати <g/> .
doc#0 Що <g/> , коли Галицький ще не евакуювався <g/> ?
doc#0 Коли вони зустрінуться на Сумській <g/> ?
doc#0 Армія могла вжити проти них <g/> , коли ті двоногі наразити ставали чимось загрозливі <g/> , дезинфекційних заходів <g/> , але ніхто не збирався надавати їм якихось прав або якось за них дбати <g/> .
doc#0 <p> Уже напровесні 1942 року <g/> , коли в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під Богодухів засніженими рівнинами <g/> , шоб виміняти вишивки роботи його сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до Харкова аж цілу конячу ногу <g/> .
doc#0 Коли він виїжджав із Красного Аиману <g/> , був намір протиставити божевіллю війни свою волю людяности <g/> .
doc#0 Коли <g/> , вкрай рідко <g/> , це все-таки ставалося <g/> , неминучим був несмачний ритуал <g/> .
doc#0 Але коли відвідувач із породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або навмисне забрідав до « <g/> ненормальної <g/> » території і так вітався <g/> , виходу не було <g/> .
doc#0 Коли вона дізналася <g/> , що Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> .
doc#0 <p> Коли Н. їхав на захід <g/> , він думав про свої місяці у Львові <g/> .
doc#0 Під чужою владою <g/> , але була це все-таки <g/> , коли можна створити таке слово <g/> , своїна <g/> .
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 Коли небо над Берліном стало суцільно англо-американським <g/> , життя почало з міста відпливати деінде <g/> , хоч офіційно евакуації не було <g/> .
doc#0 <p> Коли берлінське небо стало занадто розжареним і працювати під ним стало неможливо <g/> , керівні органи німецької пропаганди вивезли редакцію « <g/> Дозвілля <g/> » ( <g/> як і газети « <g/> Земля <g/> » <g/> , видаваної для українських сільськогосподарських робітників <g/> ) до Пляуену <g/> , де зорганізували й друкарню з українськими шрифтами <g/> . </p>
doc#0 Манери Довгаля не були завжди вишукані <g/> , але <g/> , коли хотів <g/> , стримувати себе він міг <g/> , хоч у глибині душі він не плекав аристократизму <g/> .
doc#0 <p> До цього додавалися відмінності в національному ( <g/> коли хочете <g/> , стилістично-національному <g/> ) підґрунті <g/> .