Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Коли советський режим знищив Ганцова як науковця <g/> , Курило наче підхопила прапор <g/> , що випав був з його рук <g/> , і провадила далі почате ним <g/> , поки могла <g/> .
doc#12 <p> Б. Чергування е—о. </p><p> 1. Пістя шелесних звуків ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , дж і після й е чергується з о. Нормально о з'являється тоді <g/> , коли в наступному складі стояв голосний <g/> , веред яким приголосний не пом'якшувався <g/> , а саме а <g/> , о <g/> , у <g/> , и ( <g/> з старого ы <g/> ) <g/> , -ъ. Перед іншими складами зберігається е <g/> , надр <g/> .
doc#12 <p> 5. Сполучний звук и буває <g/> , коли перша основа — числівник від трьох до тридцятьох напр <g/> .
doc#15 <p> І навпаки <g/> , розквіт називних речень починається з шістдесятих років <g/> , коли проза панує над поезією кількісно і якісно <g/> , коли проза принципово відштовхується від поезії <g/> .
doc#15 <p> З другого боку <g/> , усвідомлення називних речень як особливої категорії відбулося на особливо виразному матеріялі - таким матеріялом були ті випадки <g/> , коли називні речення виступали цілком самостійно <g/> , відірвано від звичних двоелементних речень <g/> , особливо <g/> , коли вони виступали групами <g/> , компактно - згадаймо <g/> , що вперше і виявлено їх в такому тексті <g/> , де <g/> , крім них <g/> , інших конструкцій не було ( <g/> Шопот <g/> .
doc#15 ( <g/> І. Франко <g/> ) </p><p> І навіть коли дієслова в безособовій формі нема ( <g/> нульова зв'язка в теперішньому часі <g/> ) <g/> , не підлягає сумніву <g/> , що відповідні конструкції сприймаються як безособові <g/> , а головний член речення - як предикативний прислівник ( <g/> категорія стану <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Коли ми нове спостереження якогось явища назвемо вже готовим словом <g/> , то це в дійсности двочленний суд <g/> , в якому підметом є нове спостереження <g/> , а присудком маса давніших спостережень <g/> , об'єднаних словом <g/> . </p>
doc#16 Коли большевицька конституція проголошує низку прав людини - в цих фразах є багато слушного <g/> , і біда в тому <g/> , що вони в тій системі можуть бути тільки фразами <g/> .
doc#16 Та коли він починає з ідеалу нашої старої літератури робити якихось фюрероподібних молодчиків <g/> , то це виглядає передусім <g/> …
doc#16 Де і коли я говорив усі ці дурниці <g/> ?
doc#17 Коли про це можна ще було сперечатися перед виставою <g/> , то тепер <g/> , після того успіху <g/> , який має вистава театру Блавацького <g/> , дискутувати на цю тему не доводиться <g/> .
doc#18 Попри всі його місійні й месіянські промови перед народом <g/> , в які він вірив <g/> , коли говорив <g/> , і Мойсей в таємному підземеллі своєї душі знав <g/> , що ці речі не існують в історії <g/> , перевіреній розумом <g/> , вони покликані тільки почуттям і на посилу почуття <g/> .
doc#19 Писав він найбільше в вісімдесяті роки <g/> , ті роки <g/> , коли дійсність здавалася безнадійно чорною <g/> , коли в остаточно <g/> , думалося <g/> , знеможене тіло України <g/> , мов п'явки впилися чужинці <g/> , « <g/> ляхи вкупі з москалями <g/> » <g/> , коли все рідне <g/> , святе було відкинуте <g/> , зневажене <g/> , коли не без підстав у літературі панували тони чорної зневіри і безнадійно-похмурого скиглення <g/> , коли навіть національний гімн склав Чубинський на самих « <g/> ще не <g/> » і на покликах до минулого <g/> .
doc#19 Але <g/> , коли виходити не з задумів <g/> , а з того <g/> , що наявне в творі <g/> , то маємо право говорити про рідкий взагалі і чи не єдиний у нашій літературі роман у діялогах <g/> .
doc#21 <p> Тарнавський засипав своїми матеріалами <g/> , на жаль <g/> , не дуже високої якости <g/> , але скорявся <g/> , коли їх браковано <g/> .
doc#21 Коли гора не йде до Магомета <g/> …
doc#22 Ніколай Бердяєв писав про « <g/> Біси <g/> » Достоєвського <g/> , що в ті часи <g/> , коли роман писано <g/> , зовсім не було ще в Росії революціонерів типу Ставроґіна або Верховенського <g/> .
doc#22 <p> Уже на початку нашого сторіччя <g/> , коли все ще так мирно дрімало на поверхні людського життя <g/> , ще не запалали вогні спалюваних міст і не розгулялися смерчі <g/> , що зривають людей з місця і несуть їх не знати куди в шквалі гарячого піску-очеїда <g/> , — уже тоді українське письменництво поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми йому вдячні і шануємо його <g/> .
doc#24 Чергування це <g/> , коли його виабстрагувати <g/> , дуже врівноважене <g/> , і його навіть можна подати графічно <g/> , а саме <g/> : коли перенумеруємо розділи <g/> : 1. Слово перед завісою <g/> .
doc#24 І коли в кінці твору жінка з цвинтаря знаходить себе в новому потужному коханні <g/> , знаходить себе через емоцію <g/> , через потужне почуття <g/> , то і автор знаходить себе через кристалізацію свого світосприймання в міцний і продуманий світогляд <g/> .