Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 Висловлюючися його стилем <g/> : анекдота є найбільше анекдота <g/> , коли вона найменше скидається на анекдоту <g/> .
doc#40 <p> 3. Асиміляції за місцем вимови відбуваються звичайно тоді <g/> , коли середньо-піднебінний приголосний опиняється перед зубним або навпаки <g/> , а саме <g/> , опиняючися перед зубним ц' середньо-піднебінні звуки переходять відповідно <g/> : </p><p> ж — у з' <g/> , </p><p> ш — у с' <g/> , </p><p> а ч ( <g/> так само <g/> , які т <g/> ) зливається з наступним ц' у довге ц' <g/> , напр <g/> .
doc#30 Ледве чи з того щось буде <g/> , а коли навіть буде <g/> , то вже геть чисто останнє2. </p><p> А тепер <g/> , сподіваючися <g/> , що не погніваєтеся <g/> , запитання зовсім з іншого <g/> .
doc#84 « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> .
doc#84 І це — одне з благословень людини <g/> . </p><p> Одначе це благословення може стати прокляттям <g/> , коли людина схоче свободою в просторі надолужити своє невільництво в часі <g/> . Коли вона спробує використати
doc#20 З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у нього співробітником — театральним рецензентом <g/> , а тоді знову <g/> , уже в часи війни <g/> , починаючи від 1943 року <g/> , коли він уже відбув своє заслання й недавно одружився <g/> . </p>
doc#30 <p> 2 грудня '97 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> спасибі за листа <g/> , був йому радий <g/> , як завжди <g/> , коли від Вас <g/> .
doc#40 , у дальшому уривку <g/> , подаючи образ знесиленої через брак ґрунту смерічки <g/> , вирослої на скелі <g/> , автор ніби переноситься в час <g/> , коли вона тільки закорінювалася <g/> : « <g/> Вода нанесла землі жмінку — і от росте вже в щілині зелененька смерічка <g/> , радуючися наївно своїми блідозеленими пучечками <g/> .
doc#9 Але найпікантніше — і це є вияв духу нової доби <g/> , — коли галичанин І. Верхратський починає очищати мову великоукраїнців від <g/> …
doc#84 Чому б не спалити двері й віконні рами <g/> , коли після мене потоп <g/> ?
doc#41 І <g/> , як і личить людині технізованої доби <g/> , доби ідей <g/> , він одразу стає поважним <g/> , коли доходить до ідеї <g/> .
doc#40 Впливи чужих мов особливо помітні тоді <g/> , коли мови ці — державні <g/> , як це було на українській території з польською <g/> , німецькою і російською мовою <g/> , а з останньою ще й тепер є. Румунські і угорські впливи на системі українських прийменників не позначилися через те <g/> , що охоплювали тільки малі і периферійні українські терени <g/> .
doc#15 Коли цей зв'язок розірветься <g/> , що пов'язано звичайно <g/> , з появою особливого штабу думки <g/> , властивого називним реченням ( <g/> про це далі <g/> ] <g/> , вони можуть перетворитися в називні речення <g/> . </p>
doc#72 На Буковині українці складали абсолютну більшість на півночі <g/> , тоді як румуни переважали на півдні <g/> , але й тут <g/> , коли йшлося про суспільну структуру <g/> , українці в основному належали до нижчих кляс <g/> ; щоправда традиція соціяльного й культурного панування іншого народу над українцями не була тут такою цупкою <g/> , як у Галичині <g/> , а українсько-румунська двомовність серед освічених прошарків не така розповсюджена <g/> .
doc#72 Каганович мав рацію <g/> , коли говорив <g/> , що Академічний словник спирається на дореволюційні джерела й нерідко нехтує нові слова радянського періоду та що деякі нові слова доби українізації є “ <g/> псевдонауковими сурсґатами <g/> ” ( <g/> 124 <g/> ) <g/> .
doc#81 — Дрекслерів тим більше був час <g/> , що наближався день <g/> , коли всі мешканці « <g/> Саламандри <g/> » мусіли будинок покинути <g/> .
doc#56 Навіть коли часом елементи метафори з'являться <g/> , головним лишається техніка метонімії <g/> : </p><p> Коли б зібрати зуби всі <g/> , що були повибивані в застінках большевицьких <g/> , то можна було б з'їсти цілий світ і закусити сонцем з апетитом молодої кицьки <g/> . </p>
doc#40 Але і тоді <g/> , коли там мало б бути не в або а <g/> , а відповідно у або і <g/> , то ці голосні нормально теж скорочуються і теж утворюють дифтонг з попереднім голосним <g/> , напр <g/> .
doc#28 <p> Ми надто різьбимо скупі слова <g/> , </p><p> Прихильники мистецтва рівноваги <g/> , </p><p> коли він <g/> , не зважаючи ні на що <g/> , все таки відстоює своє право на слово точене <g/> , протиставляючи його звукам </p><p> Акторських реплік та уданих мук <g/> , </p><p> Розливних сліз <g/> , плиткої гістерн <g/> , – </p><p> ( <g/> « <g/> Самоозначення » <g/> ) </p><p> то не треба йому до кінця вірити <g/> .
doc#30 Я там був двічі <g/> , раз — коли вишневий цвіт <g/> , а другий під осінь <g/> , коли передзимове листя <g/> .