Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у нього співробітником — театральним рецензентом <g/> , а тоді знову <g/> , уже в часи війни <g/> , починаючи від 1943 року <g/> , коли він уже відбув своє заслання й недавно одружився <g/> . </p>
doc#21 Домонтович виголосив радикальну програму про те <g/> , що редакція може робити з рукописами <g/> , що хоче <g/> , а автори <g/> , коли схочуть <g/> , можуть потім протестувати post factum <g/> , ніхто на це не звертатиме уваги <g/> , після чого він теж нічого не робив <g/> . </p>
doc#22 Не вірять навіть у тих країнах <g/> , які ще не зачеплені безпосередньо вітрами XX сторіччя <g/> : швайцарці <g/> , шведи і ірляндці теж живуть сьогоднішнім днем і думають про одне <g/> : коли наша черга <g/> ? </p>
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#24 З 1930 р. <g/> , коли реальних обрисів набрала індустріялізація й колективізація країни <g/> , центр ваги знову переноситься на економіку <g/> , почасти на політику <g/> .
doc#25 Одначе в цих принагідних виступах <g/> , іноді навіть на зверх публіцистичного характеру ( <g/> 2 <g/> , 7 <g/> , 8 <g/> ) <g/> , Михальчук проявив у багатьох випадках ориґінальну філологічну школу <g/> , своєрідну методологію і послідовну власну концепцію розвитку української мови <g/> , сперті на мало звичайні тоді знання української діялектології <g/> , так що коли привести його висловлювання в систему <g/> , то перед нами справді стане образ визначного мовознавця <g/> .
doc#26 Але коли воно вже мусить бути </p>
doc#27 На практиці <g/> , коли йдеться про листування літераторів <g/> , його використовують звичайно як матеріял для побудови біографії даного письменника на рівні з документами <g/> , щоденниками <g/> , спогадами <g/> , але без уваги до специфіки епістолярних писань <g/> . </p>
doc#28 Словник поета-клясициста – це словник мови усталено поетичної <g/> , що цурається всякої дисгармонії <g/> : прозаїзмів <g/> , наукових термінів <g/> , неологізмів <g/> , а коли вже допускає їх <g/> , то спеціяльно умотивовуючи й підкреслюючи <g/> , через що ці слова <g/> , допущені до чужої їм високої сфери <g/> , відриваються від звичного речевого й словесного оточення й стають спеціяльним об'єктом естетичного <g/> , ювелірського споглядання <g/> . </p>
doc#29 Вперше <g/> , коли мені було років десять <g/> , у шкільній інсценізації байок Крилова ( <g/> школа була російська <g/> ) <g/> .
doc#30 <p> У листопаді <g/> , коли буду живий і здоровий <g/> , чекатиму на зустріч <g/> .
doc#31 Коли <g/> , в листопаді 1926 р. <g/> , 15 конференція ВКП ( <g/> б <g/> ) проголосила курс на форсовану індустріялізацію країни <g/> , а в грудні 1927 р. 15 з'їзд ВКП ( <g/> б <g/> ) додав до цього гасло колективізації селянства <g/> , обидві керовані з Москви і в інтересах Москви <g/> , суперечність між цими централізаційними заходами <g/> , що мали змінити все життя країни <g/> , і гаслом українізації стала виразною для кожної людини <g/> , здібної мислити <g/> .
doc#32 Коли я довідався про віднову <g/> , я мав розмову з ним <g/> .
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#34 <p> Але тут мені скажуть <g/> : чому ви вказуєте на дрібні помилки і на неправдоподібності в деталях <g/> , коли в повісті Осьмаччиній є далеко більші неточності <g/> , що лежать у самій основі задуму <g/> , ба навіть у назві твору <g/> ?
doc#35 Друга половина XVII століття — це епоха <g/> , коли в процесі безконечних воєн <g/> , згонів населення з лівого берега Дніпра на правий і назад <g/> , просочування московської отрути й застосування московського насильства <g/> , — в процесі підтримуваних і роз'ятрюваних чвар і взаємонищення осліплювано цю могучу енергію <g/> , сковувано її <g/> , зламувано <g/> , виснажувано й зводжено нанівець <g/> .
doc#36 Так <g/> , коли Толстой радив Ґе перемалювати обличчя Христа на картині « <g/> Суд Синедріону <g/> » <g/> : « <g/> Повинен вмерти <g/> !
doc#37 Коли правильніше <g/> ?
doc#38 А ще більше буде він здивований <g/> , коли нарешті <g/> , розкопавши характеристику Шевченка в розділі хотілося б більшої чіткости <g/> .
doc#39 Світиться Гордій Лундик <g/> , коли переходить кладку <g/> .