Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Таємниця вміння поетчиного зробити своє універсальним і в кожному прояві об'єктивного світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить не втрачаючи своєї індивідуальности — вміння ототожнюватися <g/> , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> .
doc#3 Але потужність цієї « <g/> другої революції <g/> » була слабша від першой і — поки що — конструкції типу п'ятьох голубів не спромоглися витіснити старі <g/> , типу п'яти голубів і стали уживатися паралельно з тими <g/> , лишаючи вибір <g/> , у кожному конкретному випадку <g/> , на рішення саме даного мовця <g/> . </p>
doc#3 <p> У кожному конкретному випадку потенційної інновації науковець повинен вирішити <g/> , чи хоче він бути акушером <g/> .
doc#4 Відоме тепер кожному початківцеві літературознавства Ейхенбаумове « <g/> Как сделана " <g/> Шинель <g/> " <g/> ?
doc#5 Це бринить також у кожному рядкові поетів <g/> , дарма чи вихваляють вони життя <g/> , чи похмуро заперечують <g/> .
doc#8 На кожному з них вміщалося дві-три фрази <g/> .
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#9 При цьому з нашого розгляду вилучаємо ранні твори письменника <g/> , де можна припускати несвідоме використання галицьких мовних елементів <g/> , а мимовільну данину рідній подільській говірці <g/> , як вилучаємо теж і « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> , де галицькі мовні елементи ( <g/> власне гуцульські <g/> ) впадають в очі кожному <g/> , але де вони зумовлені не загальною програмою розвитку літературної мови <g/> , а специфічним стилізаційно-мистецьким завданням <g/> .
doc#9 Мало не в кожному виступі М. Скрипника фігурує слово терен і інші слова <g/> , що прийшли з Галичини <g/> .
doc#15 Поділ на окремі процеси <g/> , що даний у цій роботі <g/> , дещо штучний <g/> , але таке розчленування неминуче в кожному аналітичному дослідженні <g/> . </p>
doc#16 Або <g/> : « <g/> Великих слів велика сила <g/> , що її знайдете в кожному червоному чи рожевому часописі <g/> » <g/> .
doc#17 <p> Причина цього була <g/> , як уже говорилося – в бажанні дати вияв кожному акторові <g/> , в бажанні дати не режисерську <g/> , а акторсько-режисерську виставу <g/> .
doc#22 Ми бачили <g/> : кожною фразою <g/> , на кожному кроці автор підкреслює <g/> : це казка <g/> , це нереальність <g/> , так не буває <g/> .
doc#24 Трагічність колізії розв'язується спершу піднесеним гімном кожному сьогодні <g/> , кожному « <g/> заглиблено-творчому <g/> » сьогодні <g/> .
doc#24 Трагічність колізії розв'язується спершу піднесеним гімном кожному сьогодні <g/> , кожному « <g/> заглиблено-творчому <g/> » сьогодні <g/> .
doc#24 Коли в « <g/> Танку міського вечора <g/> » принципово стверджено безконечну різноманітність людей і проявів людського в кожному індивіді <g/> , поставлено проблему кількости в людському суспільстві <g/> , то « <g/> Пантоміма <g/> » стверджує іраціональні первні <g/> , закладені так само в кожній людині <g/> .
doc#24 Легко переконатися <g/> , що в кожному ряді 1 <g/> , 2 і 3 різними словами окреслюють те саме <g/> .
doc#25 Критерієм вартости літературної мови стає не її близькість до мови баби Палажки <g/> , не її зрозумілість “ <g/> кожному селянинові <g/> ” <g/> , а її структурна однотипність з усім “ <g/> наріччям <g/> ” <g/> . </p>
doc#25 <p> З цих загальних фонологічних <g/> , але зовсім своєрідних у своїй фонологічності настанов Михальчукових випливає і багато цікавих часткових його поглядів <g/> , як от <g/> , приміром <g/> , характеристика артикуляційної бази української мови в ( <g/> 9 <g/> ) <g/> ; вимога відрізняти не тільки “ <g/> м'які <g/> ” приголосні від “ <g/> твердих <g/> ” <g/> , а і “ <g/> м'які <g/> ” голосні від “ <g/> твердих <g/> ” <g/> , викладена <g/> , правда <g/> , в ледве чи стійній формі твердження про поліфтонгічну вимову всіх голосних і обов'язковість у кожному звуку веляризаційного або паляталізаційного складника ( <g/> 3 <g/> , 46 <g/> ) <g/> , але в засаді плідна для розуміння фонологічної системи східньо- і західньослов'янських мовxi <g/> ; обґрунтування потреби писати ї <g/> , а не і <g/> , коли воно походить з Ҍ або е і м'якшить попередній приголосний ( <g/> 3 <g/> , 56 <g/> ) і т. д. З цього випливає і його викладене вище ориґінальне пояснення переходу о в і в південноукраїнських говірках <g/> . </p>
doc#26 Найвизначнішими серед них були Котляревський і Квітка-Основ'яненко <g/> , і кожному з них Шевченко присвячує <g/> , ще в своїх перших поетичних кроках <g/> , критичний етюд <g/> , деклярацію своєї від них залежности чи боргу і — цілковитої незалежности <g/> .