Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Видається <g/> , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#6 Праця і <g/> , може <g/> , ще діти <g/> , — ось те <g/> , що закривало перед ним порожнечу <g/> , порожнечу <g/> , до якої кожної хвилини могли вдертися кошмари його сповненого жахливими примарами душевного “ <g/> лабіринту <g/> ” ( <g/> вживаючи його власного терміну <g/> ) <g/> , що став назвою його картини <g/> , мальованої в закладі для душевнохворих під Лондоном 1953 року <g/> .
doc#8 Та це не було надхнення <g/> , захват <g/> , чи шаленство <g/> , — він лишався спокійний <g/> , міг кожної хвилини відірватися від праці <g/> , кинути дотеп <g/> , поговорити про щонебудь <g/> , — і знову повернутися до обдумування <g/> , аж поки потрібна формула не знаходилася <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#10 Не можна бо перецінити ролю нормативного синонімічного словника в закріпленні кожної літературної мови <g/> .
doc#10 Вага внутрішніх закономірностей мовного розвитку в Курило применшена <g/> , а вже рішуче не можна погодитися <g/> , що її пояснення стосуються до кожної мовної зміни <g/> . </p>
doc#10 Найважливішим здобутком Курило в цій роботі було одначе твердження про те <g/> , що “ <g/> характеристична ознака кожної фонологічної системи є взаємний стосунок фонем <g/> ” ( <g/> 224 <g/> ) <g/> .
doc#14 Подруге <g/> , конкретне <g/> : з погляду кожної поодинокої людини остання війна була жахлива <g/> .
doc#15 <p> Не кажучи тут про загальні методологічні і фактичні хиби такого схематичного розмежування мови на дві цілком окремі області - логічну і афективну - і припасування до кожної з них тих чи тих синтаксичних явищ <g/> , слід відзначити <g/> , що розглядати всі випадки вживання самостійних називних відмінків як вияв емоціональної стихії мови означає іґнорувати дуже значну <g/> , кількісно може переважну частину подібних випадків <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> Ю. Яновський <g/> ) </p><p> Її постать зарисовувалася в зіницях його очей гостро і до дрібниць виразно <g/> , так як постать кожної чужої людини <g/> , що ставала на порозі <g/> .
doc#16 <p> Донцов даремно полемізує з тими <g/> , хто не згодний <g/> , що « <g/> суспільство існує як спільнота <g/> , поділена на щаблі <g/> , від вищого до нижчого <g/> , з стисло означеними функціями кожної з своїх частин <g/> .
doc#18 Але тут це вже не тільки геніяльне вчуття <g/> , а розгорнена філософія історії людства і кожної індивідуальної людини <g/> .
doc#19 Перед появою майже кожної дійової особи подається в монолозі або діялозі докладна її характеристика <g/> , розповідається біографія <g/> , переказуються яскраві епізоди життя <g/> .
doc#19 <p> Важко сказати <g/> , чи ця насиченість твору <g/> , кожної репліки дійових осіб рисами своєрідного кубанського кольориту йде від багатства авторових спостережень <g/> , які він хоче вбгати в твір <g/> , від його індивідуального темпераменту <g/> , чи може від експресивносте самого кубансько- козацького побугу <g/> .
doc#22 Як не може прямою лінією розгортатися ця розмова <g/> , як збивають її раз-у-раз химери кожної з трьох <g/> !
doc#25 Він робить наголос на те <g/> , що “ <g/> між південноруською ( <g/> себто українською — Ю.Ш. <g/> ) і північноруською ( <g/> себто первісно білоруською — Ю.Ш. <g/> ) діялектними групами існують не самі тільки зовнішні і більш або менш дрібні відхили в мові <g/> , легко зводжувані до спільних знаменників <g/> , — а багато корінних <g/> , принципових відмін у звуковій і граматичній будові мови <g/> , посилюваних ще особливою системою різноманітних комбінацій у мові кожної групи тих самих елементів і форм <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 26 <g/> ; пор <g/> .
doc#25 Але з особливою виразністю Михальчук відходить від народницького погляду своїм твердженням про штучний і вироблений характер кожної розвиненої мови <g/> , яка є “ <g/> систематичний витвір найвищого мистецтва <g/> , так само <g/> , як і культурна музика <g/> , малярство <g/> , різьбарство і ін <g/> .
doc#27 <p> Так у листах цього збірника постає образ <g/> , точніше два образи Куліша — муж і стара людина <g/> , як у двох частинах « <g/> Фавста <g/> » <g/> , зрештою <g/> , образ кожної людини <g/> , що дожила старечого віку <g/> , але тим своєрідно кулішівський <g/> , що праця не переривалася тут при переході грані двох віків <g/> . </p>