Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Видається <g/> , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#4 Для молодости <g/> , для молоді час не існує <g/> , життя вічне і кожне переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> .
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#4 Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими хронологічно- біографічними даними про поетку <g/> , так найлегше пояснюється й пересипання поезій кожного періоду фотографіями авторки того часу <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої панночки до мудрої й зосередженої в собі <g/> , втомленої життям і заспокоєної літньої жінки <g/> , на тлі малого радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> …
doc#4 Фіксується мінливість і збереження навічно кожного сьогодні <g/> . </p>
doc#4 Невже Союз українок Америки <g/> , роблячи добре діло — видаючи цей том <g/> , — не міг забезпечити <g/> , щоб кожний вірш мав свою сторінку <g/> ?
doc#4 У щоденнику бо кожний запис не починається з нової сторінки <g/> , і вибраний спосіб друкування ідеально відповідає засаді щоденниковости <g/> .
doc#4 Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і про кожний факт літератури можна твердити з повною підставою <g/> , що він є літературним засобом або складається з літературних засобів <g/> .
doc#4 Відоме тепер кожному початківцеві літературознавства Ейхенбаумове « <g/> Как сделана " <g/> Шинель <g/> " <g/> ?
doc#4 <p> А жінка чекала напружено <g/> , виглядаючи кожну краплю <g/> . </p>
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#4 Звичайно <g/> , кожний читач помітить <g/> , що певні враження <g/> , теми <g/> , мотиви й настрої повторюються <g/> , але вони повторюються нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> .
doc#4 Коли до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй незайманій наївності пара прийняла їх з теплою й приязною гостинністю <g/> , як приймала кожного <g/> .
doc#4 <p> Кожний вибирає свою <g/> , йому найближчу концепцію <g/> , а суть поетичної творчости полягає в тому <g/> , щоб запропонувати безконечну кількість розв'язань <g/> , які <g/> , поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> .
doc#4 Нова поетика значущости <g/> , протиставлена і Олесевому заколисуванню плином слів <g/> , і часто картонному патосові Маланюка чи Ольжича <g/> , задеклярована вже 1969 р. <g/> : </p><p> Коли старість у душу гляне </p><p> порожнечею самоти <g/> , </p><p> кожне слово значущим стане <g/> … </p>
doc#5 Ось вихідний пункт Славенка <g/> : « <g/> Земна людськість зростає <g/> , і кожного нового зайду на землі треба нагодувати <g/> , одягти й узути <g/> …
doc#5 Це бринить також у кожному рядкові поетів <g/> , дарма чи вихваляють вони життя <g/> , чи похмуро заперечують <g/> .
doc#5 Пристрасті <g/> , страждання – це належить до усталеного шляху кожного <g/> .