Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 життя <g/> , песимізму й ремства до Оксани Забужко <g/> , у книжці поезій якої я тепер гостюю <g/> . Вона <g/> , книжка <g/> ,
doc#99 , у книжці поезій якої я тепер гостюю <g/> . Вона <g/> , книжка <g/> , поділяється на дві частини <g/> . Нівроку <g/> , назви
doc#99 , зміни в адміністрації <g/> … Ні <g/> , — відповідає книжка <g/> . У роки перевороту політика — це перешарування
doc#99 з тими <g/> , хто формально зветься політиком <g/> , кинь книжку Забужко <g/> , вона не для тебе <g/> . Політика поета — це
doc#100 цікаві здобутки <g/> . Кілька років тому вийшла його книжка про Шевченка <g/> , а ось <g/> , здається <g/> , вже друкується в
doc#101 сторінок зіпсованого паперу <g/> , який пішов на мої книжки <g/> . </p><p> — Чи скоро з'являться Ваші книжки на Україні <g/> ? </p>
doc#101 пішов на мої книжки <g/> . </p><p> — Чи скоро з'являться Ваші книжки на Україні <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Справа стоїть так <g/> , що у
doc#101 . Сам Юрій Шевельов як автор може купити собі книжки з 10-відсотковою знижкою <g/> . І ці книги коштують
doc#101 » — 400 долярів <g/> . Так що чи буде перевидання цих книжок — не знаю <g/> , а щодо автографу — то я цілком до Ваших
doc#101 література не має виходу <g/> . Не треба забувати <g/> , що книжки виходять в такій кількості назв <g/> , що ніхто не
doc#102 своє люб'язне ставлення до мене <g/> , подарував книжку з написом <g/> . Я її маю <g/> , називається « <g/> Циклон <g/> » <g/> : «
doc#102 довір'ям — Олесь Гончар <g/> . 28.8.1990 р. <g/> , Київ <g/> » <g/> . </p><p> Книжка поганенька <g/> , та напис дуже зворушливий <g/> . Я ж був
doc#102 Думаю <g/> , що я правильно зробив <g/> . Тоді якраз вийшла книжка В. Коваля «" <g/> Собор <g/> " і довкола " <g/> Собору <g/> <g/> . Він
doc#102 і негідник і т. д„ і т. д„ то чого мені дарувати книжку <g/> ? Першу він подарував' бо не знав <g/> . Я йому тоді
doc#102 » <g/> . А він так трошки зам'явся і каже <g/> : « <g/> Це не моя книжка <g/> , я — не автор <g/> » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені
doc#102 , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> . І він написав <g/> . Ось ця книжка <g/> : « <g/> Юрію Володимировичу на згадку про літа
doc#103 багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були ще живі <g/> . Я відкладав <g/> , і відкладав свідомо
doc#103 розмовляли <g/> , він подарував мені свою останню книжку <g/> , — здається <g/> , це був якийсь автобіографічний