Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Нелегально позичивши книжку <g/> , Н. законспектував її <g/> .
doc#0 Можна було зрозуміти <g/> , чому книжка була не для місцевих <g/> .
doc#0 Це була дрібниця <g/> , майже ніщо <g/> , але психологічно ця позика книжки була спробою подолати бар'єр між народами <g/> . </p>
doc#0 Шевченка в халаті клепарівського крою ще не було <g/> , а в бібліотеці НТШ рухливий Володимир Вікторович Дорошенко саме кінчав повертати на свої місця небезпечні книжки <g/> , видалені було через небезпечність у місяці зайд зі Сходу і своїх місцевих ентузіястів <g/> , а коло ратуші пильнував довкілля геральдичний лев <g/> , бажаючи чемно піднести лапу <g/> .
doc#0 Тепер плавнів нема <g/> , а місто таке наскрізь німецьке <g/> , як Макс і Моріц у гумористичних книжках для німецьких дітлахів <g/> .
doc#1 Не сокиру <g/> , а тільки книжку ми бачимо в основі образу апостола правди і науки <g/> . </p>
doc#3 <p> </doc> </p><p> Року Божого 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на загальнослов'янському тлі <g/> .
doc#3 Ніякої реакції моя книжка не викликала <g/> . </p>
doc#3 <p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , вона була написана та надрукована іноземною німецькою мовою <g/> .
doc#3 <p> Книжка моя ледве чи відома тут присутнім <g/> .
doc#3 Про ці висновки-припущення згадаю тут коротко <g/> , відсилаючи читача за подробицями до своєї книжки <g/> .
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#4 Книжка зветься « <g/> Поезії <g/> , старі і нові <g/> » ( <g/> видання Союзу українок Америки <g/> .
doc#4 <p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й об'єктивний факт <g/> , стверджений самою авторкою і покладений нею в основу структури збірки <g/> .
doc#4 <p> Не мігши знайти в поезіях книжки нічого відповідно- всеохопного <g/> , мавши перед очима Рубчаків досвід <g/> , я зважився лишити цю статтю неназваною <g/> .
doc#4 <p> З цим зв'язана і композиція сторінки в книжці <g/> .
doc#4 Коли я починав читати книжку <g/> , я обурювався <g/> .
doc#4 Чи я мав рацію в своєму обуренні чи в схваленні <g/> , чи Союз українок винен у злочині проти поезії <g/> , а чи <g/> , навпаки <g/> , він виявив досконале розуміння особливосте поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> , я не можу сказати <g/> , бо ніде в книжці нема й натяку на те <g/> , хто за що в ній відповідальний <g/> .
doc#4 Адже всі « <g/> дійові особи <g/> » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська <g/> , Маланюк <g/> , Олена Теліга <g/> , абож зустрінені на сторінках книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> .
doc#4 <p> Про цю книжку <g/> , явно задуману як підсумок життєвої й творчої путі <g/> , Рубчак написав з позицій зрілого мужа <g/> , я тут <g/> , у цій статті <g/> , з погляду людини віку <g/> , близького до поетчиного <g/> .