Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Неминуче <g/> » <g/> ) </p>
doc#4 » <g/> ) </p><p> страшно жить <g/> ! Бо зміст життя — </p><p> Самотньо йдеш у ніч оцю <g/> , </p><p> у безвість <g/> , в порожнечу </p><p> і <g/> , наче
doc#4 , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> . Бо і тема гармонії <g/> , і
doc#4 — </p><p> Янголе <g/> , чорний воїне <g/> ! </p><p> Я не хочу з тобою йти <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Янгол смерти <g/> » <g/> ) </p><p> Було б наївно питати <g/> , яка з
doc#4 з Ахматовою дещо окресленіший <g/> , але й він не може йти в порівняння з Олесевим впливом <g/> . Я б наважився
doc#4 , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від
doc#6 відра з покидьками ( <g/> “ <g/> Не руш <g/> ! ” <g/> , ч. 13 <g/> ) <g/> . Ось люди йдуть до крамниці на закупи <g/> , проходять мимо <g/> , їдуть
doc#6 . “ <g/> Життя безглузде <g/> , але ми мусимо браво йти далі <g/> ” — кажуть вони <g/> ” <g/> . Вони йдуть цілою масою <g/> ,
doc#6 ми мусимо браво йти далі <g/> ” — кажуть вони <g/> ” <g/> . Вони йдуть цілою масою <g/> , люди без облич і без контакту між
doc#6 можна виводити з традиції Бройгеля <g/> . Мова йде про дві риси <g/> . Бройгель любив виводити людей зі
doc#6 характер свого мистецтва <g/> . Паралельно йдуть у нього біографічні елементи <g/> , власне і
doc#6 репродукціях <g/> . Але схожість тут разюча <g/> . Чи вона йде через Дієґо Ріверу <g/> , чи виникла спонтанно <g/> ,
doc#6 , — це не просто гіпотеза <g/> . Курилик справді йшов до фрески <g/> . В останньому році свого життя він
doc#7 української поезії на еміґрації <g/> . </p><p> Мова йде про віршик Олега Зуєвського <g/> , позначений
doc#7 спроб останніх десятиріч свідомо чи несвідомо йде в цьому напрямі <g/> . Найрадикальніші були спроби
doc#7 пунктуації вказувало на шлях <g/> , яким можна було йти <g/> . Ішлося про розхитання звичних зв'язків слів <g/> .
doc#7 не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> ,
doc#7 української поезії <g/> . З одного боку <g/> , мова йде тут про опанування техніки цього стилю <g/> . З
doc#8 зацікавлень Петрова була незвичайна <g/> . Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через
doc#8 — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p><p> Шлях Петрова йшов і далі <g/> . Він вів його до філософії <g/> . Студії