Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Спочатку йшла — досить коротко — група запитань про походження й родину <g/> .
doc#0 Спочатку йшла — досить коротко — група запитань про походження й родину <g/> .
doc#0 Школи закриті <g/> , нема потреби туди йти <g/> .
doc#0 На Красний Лиман поїзди ще йшли за розкладом <g/> , продавалися квитки <g/> .
doc#0 Поїзд і далі йшов за розкладом <g/> , каса й тут продавала квитки <g/> .
doc#0 <p> — Нікуди не йдіть <g/> .
doc#0 Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p>
doc#0 Питання було розпачливо болюче <g/> , але практичного значення воно <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін не існував <g/> , Гітлер і його ближче коло лаштувалося на смерть <g/> .
doc#1 Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ?
doc#1 Вона була пов'язана і йшла пліч-о-пліч із зміною у поетових настроях і Weltanschauung <g/> .
doc#1 <p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не йде </p><p> Апостол правди і науки <g/> ? </p>
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#2 Ярило вступає в поезію Лятуринської <g/> , і він її вже не покине <g/> : </p><p> Ярило йде <g/> . </p>
doc#2 <p> Ярило йде навпрост весело <g/> . </p>
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#2 І тому так просто і логічно включаються тут мотиви сирітки <g/> , що втратила матір <g/> , Вітряниці <g/> , що оплакує всіх мертвих <g/> , і - чудо поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в передріздвяну пору <g/> , і далі завершення кола - похоронно-народжувальне сумно-радісне свято зимового сонцевороту <g/> . </p>
doc#4 Далі йде діялог <g/> : </p><p> « <g/> Ти вікно відчинив <g/> ?
doc#4 Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими хронологічно- біографічними даними про поетку <g/> , так найлегше пояснюється й пересипання поезій кожного періоду фотографіями авторки того часу <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої панночки до мудрої й зосередженої в собі <g/> , втомленої життям і заспокоєної літньої жінки <g/> , на тлі малого радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> …
doc#4 ) З цим зв'язане й те <g/> , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії йдуть від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають ціле складне плетиво займенникових переключень <g/> .