This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 | два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні | й | Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . Я їх довго не |
doc#103 | б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а | й | пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я |
doc#103 | про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла | й | до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не |
doc#103 | й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво | й | не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> . Для Вас мало |
doc#103 | . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні | й | ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться |
doc#103 | самого <g/> . Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі | й | що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів |
doc#103 | про мене свої спогади <g/> … </p><p> — Але ж та прихована | й | відкрита « <g/> політика бойкотування <g/> » <g/> , яку |
doc#103 | , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші | й | надсилати мені <g/> . Оригіналів тих віршів <g/> , мушу |
doc#103 | сказати <g/> , слабеньких <g/> , думаю <g/> , ніхто <g/> , крім мене <g/> , | й | не мав <g/> . </p><p> Десь у роках 60-х Олесь Гончар приїздив |
doc#103 | найбільшим моральним авторитетом у житті | й | літературі <g/> ? </p><p> — Олександер Білецький і Леонид |
doc#103 | університеті кілька років тому відкрили | й | другий спеціялізований факультет у Хокайдо <g/> . В |
doc#103 | зі славістичними книгозбірнями Гарварду | й | Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> . Японці тут |
doc#103 | одна з найповніших <g/> . Японці тут ходили <g/> , « <g/> охали <g/> » | й | « <g/> ахали <g/> » <g/> . Собі я залишаю лише одну шафу « <g/> з |
doc#103 | « <g/> з мистецтвом <g/> » <g/> , переважно українським <g/> , та | й | то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — |
doc#103 | . Це зовсім інший час <g/> , інше коло людей <g/> . Та | й | <g/> , зрештою <g/> , вже ні з ким не хочеться сваритися <g/> . В |
doc#103 | « <g/> до побачення <g/> » всім тим <g/> , з ким звела мене доля | й | недоля <g/> , з ким працював <g/> , страждав і вірив <g/> … </p><p> — |
doc#103 | спогадів <g/> , згадуючи свою маму як найдорожчу | й | найближчу людину на світі <g/> , Ви пишете <g/> : « <g/> … я був |
doc#103 | драма старости <g/> . Це також драма недоречности | й | непотрібности всіх людських поривань і |