Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . Я їх довго не
doc#103 б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я
doc#103 про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не
doc#103 й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> . Для Вас мало
doc#103 . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться
doc#103 самого <g/> . Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів
doc#103 про мене свої спогади <g/> … </p><p> — Але ж та прихована й відкрита « <g/> політика бойкотування <g/> » <g/> , яку
doc#103 , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші й надсилати мені <g/> . Оригіналів тих віршів <g/> , мушу
doc#103 сказати <g/> , слабеньких <g/> , думаю <g/> , ніхто <g/> , крім мене <g/> , й не мав <g/> . </p><p> Десь у роках 60-х Олесь Гончар приїздив
doc#103 найбільшим моральним авторитетом у житті й літературі <g/> ? </p><p> — Олександер Білецький і Леонид
doc#103 університеті кілька років тому відкрили й другий спеціялізований факультет у Хокайдо <g/> . В
doc#103 зі славістичними книгозбірнями Гарварду й Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> . Японці тут
doc#103 одна з найповніших <g/> . Японці тут ходили <g/> , « <g/> охали <g/> » й « <g/> ахали <g/> » <g/> . Собі я залишаю лише одну шафу « <g/> з
doc#103 « <g/> з мистецтвом <g/> » <g/> , переважно українським <g/> , та й то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> —
doc#103 . Це зовсім інший час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою <g/> , вже ні з ким не хочеться сваритися <g/> . В
doc#103 « <g/> до побачення <g/> » всім тим <g/> , з ким звела мене доля й недоля <g/> , з ким працював <g/> , страждав і вірив <g/> … </p><p> —
doc#103 спогадів <g/> , згадуючи свою маму як найдорожчу й найближчу людину на світі <g/> , Ви пишете <g/> : « <g/> … я був
doc#103 драма старости <g/> . Це також драма недоречности й непотрібности всіх людських поривань і