Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#56 <p> Пушкін ненавидів царя й царизм <g/> .
doc#26 Поперше <g/> , міркування про три концепції літературного процесу — мональну <g/> , дуальну й плюральну — конче потрібні <g/> , щоб визначити місце для молодого Шевченка-критика в історії літератури й літературної критики <g/> .
doc#7 Мені хочеться тільки відкрити в поезію дорогу й звичайним словам <g/> , і ще більше мені хочеться сказати <g/> , що синтакса здебільша буває далеко гнучкішою <g/> , ефективнішою і — головне — тоншою формою виведення мови з прозово-побутової інерції <g/> , ніж накопичення допотопових або фантастичних слів і словечок <g/> . </p>
doc#37 Коли стало відомо <g/> , що Пляуен <g/> , як і вся Саксонія <g/> , передається росіянам <g/> , Полтава й Лиман вирішили зробити наскок на пляуенську друкарню й привезти шрифти до Реґенсбурґу <g/> .
doc#81 У Києві мали бути дві мої кузини — дуже близька до нашої родини Оля Прісецька й її сестра Люся Старицька <g/> .
doc#72 Соціялістично настроєна ЦРада й Генеральний Секретаріат ставилися байдуже до думки про українську армію <g/> , замість неї вони вважали за доцільніше творити відділи Вільного козацтва <g/> , територіальні одиниці <g/> , формовані з місцевого населення в межах села або округи <g/> .
doc#9 Маю надію <g/> , що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#54 Чи його провина <g/> , коли мистецтво й правда почуттів говорять більше і промовляють глибше <g/> , ніж казенні слова оди дружбі між поневоленим і поневолювачем <g/> , оди країні жандармських мундирів і відданого їм народу — Росії <g/> ?
doc#80 В « <g/> Аліні й Костомарові <g/> » герой <g/> , Микола Костомаров <g/> , закоханий в Аліну Крагельську <g/> , довгі роки не спроможний одружитися з нею <g/> , аж до пори пізньої старости <g/> .
doc#47 Тут корінь « <g/> Туги <g/> » <g/> , звідси йде шукання дитячого <g/> , напівуявного світу в дитячих віршах <g/> , в якому вже нема живих людей <g/> , де людей мають заступити рослини й квіти <g/> , що їх так пильно <g/> , можна б сказати <g/> , патологічно пильно переглядає й оспівує Лятуринська <g/> , даючи версію за версією <g/> . </p>
doc#58 Покаже вона в тій трагедії глиб проблеми <g/> , так <g/> , щоб читачеві не треба було вгадувати її поза мотлохом аж надто конкретного часу й простору й поступками позамистецькій чесності <g/> ? </p>
doc#19 І він показує нікчемність морально скалічених дітей <g/> , їхній відрив від народнього ґрунту і від ґрунту взагалі <g/> , їхній паразитизм <g/> , марнотратство й душевну порожнечу <g/> , показує з великою силою <g/> , яскравими й соковитими мазками <g/> .
doc#54 Він не може не знати про те <g/> , що російське рабство заступило німецьке <g/> , що найкраща українська молодь і далі в дому роботи <g/> , в країні неволі <g/> , тільки може не коло Ляйгщіґу <g/> , а коло Печори й Колими <g/> .
doc#2 Так наче річка почалася ледь помітним струмочком і <g/> , підсилювана дощами <g/> , зміцнювана допливами <g/> , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед відчутого й накресленого моря <g/> . </p>
doc#37 Один — з його появ у ролі гостя на аспірантському семінарі Булаховського в Харківському педагогічному інституті в роки моєї аспірантури <g/> : іронічний біс зневаги <g/> , завжди в тугому комірці з бездоганно пов'язаною краваткою <g/> , в окулярах без рамки й із стисненими ( <g/> так само <g/> , як в Ореста <g/> ) тонкими губами <g/> , він хизувався своєю ерудицією й сипав іменами й назвами творів <g/> .
doc#30 Я і Грабович10.Ми ніби й любили один одного <g/> , мене брано не раз у гості й частовано <g/> .
doc#31 Можна встановити переємність між Вольтером і пізнішою традицією західньоевропейського памфлету <g/> , від Гайнріха Гайне й Карла Маркса ( <g/> « <g/> Вісімнадцяте брюмера Люї-Бонапарта <g/> » та ін <g/> .
doc#81 З другого боку <g/> , пересічно беручи <g/> , мале зацікавлення проблемами культури або й мале знання їх змушує шукати розвагового матеріялу в пранні чужої брудної білизни <g/> , і тут роля американської всеохопної Великої Плітки <g/> .
doc#72 9 червня 1930 р. крайовий президент підкарпатського Краю Розсіпал видав наказ <g/> , яким зобов'язував шкільних інспекторів послуговуватися в офіційному листуванні “ <g/> чехо-словацькою <g/> ” мовою <g/> , оскільки <g/> , мовляв <g/> , питання мови на Закарпатті ще й досі не розв'язане <g/> .
doc#59 Роман такого типу в своїх кращих проявах був не тільки мистецьким твором <g/> , а і суспільною діягнозою й прогнозою <g/> .