Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> . Взагалі поезії збірки
doc#4 про смерть ведеться від першої особи <g/> , від я <g/> , але завжди це не тільки особиста проблема <g/> , а
doc#4 одному <g/> , - дуже вузькі <g/> . Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто
doc#5 . У великому х <g/> , що ми силкуємось розв'язати <g/> , завжди лишається трохи менший х <g/> , а в ньому знову ще
doc#5 дещо більше поширився в наші дні <g/> , але і він був завжди <g/> , тільки вражав не кожного <g/> , а поодиноких людей <g/> .
doc#6 , чи точність у відтворенні пейзажу <g/> , при чому не завжди <g/> , але часто вони обидві включені в простий <g/> , але
doc#6 не підлягає сумніву <g/> , що Курилик розглядав їх завжди дуже поважно ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , й Руссо <g/> ) <g/> . </p><p> Правда <g/> , не
doc#6 , вигляд чи вчинки людей <g/> , починає <g/> , — може <g/> , не завжди доречно — і в багатьох з них знаходити те <g/> , що
doc#6 Він був радше коло нього <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він був у дійсності <g/> . Бо в дійсності
doc#6 ( <g/> канадський жанризм <g/> , мабуть <g/> , мало не завжди був також до певної міри етнографізмом <g/> ,
doc#6 герої — дивляться на глядача <g/> , але далеко не завжди люди ( <g/> пор <g/> . <g/> , наприклад <g/> , ілюстрацію на с. 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 світогляду <g/> , для пропаганди своїх ідей <g/> , перше — завжди <g/> , друге — часто <g/> . Прибічники стильового пуризму
doc#6 співіснувати з “ <g/> повчанням <g/> ” <g/> , імпресіонізм завжди був несполучений з моралізуванням і
doc#6 жорстокість <g/> , що зформувалася ще в дитячі роки <g/> , завжди дрімала в глибині його душі <g/> . Не раз звертано
doc#7 нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> . Мені завжди ввижався власний шлях <g/> , хоч і не ізольований <g/> , а
doc#7 назвах <g/> , хоч і знаю <g/> , що в таких випадках читач завжди запідозрює критика <g/> , що цей останній просто
doc#8 Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали
doc#8 культурою і самою площиною свого мислення <g/> , завжди спрямованого на синтезу <g/> , на широкі
doc#8 мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович
doc#8 почався « <g/> скринінґ <g/> » <g/> . Але <g/> , тікаючи <g/> , він майже завжди потрапляв у гірші обставини <g/> . Така була і його