This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | : « <g/> За ґрунта не тісно було <g/> » — Свидн <g/> . |
doc#13 | <p> Спершу він — ніби за Ґумільовим <g/> : </p><p> Храм твій <g/> , Господи <g/> , на небесах <g/> , </p><p> Та житло твоє — і земля <g/> , </p><p> Розквітають липи в лісах <g/> , </p><p> І на липі — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна йому <g/> ! |
doc#92 | Я почував себе відповідальним за — фактично кінцеву — оцінку їхніх знань <g/> . |
doc#25 | Після років вимушеного господарювання на землі в Бердичівському й Житомирському повітах <g/> , де його за “ <g/> аґітаційні стосунки з народом <g/> ” двічі заарештовувано <g/> , він повертається к.1867 р. до Києва <g/> , але шлях до офіційної наукової кар'єри йому закритий <g/> , і він до самого кінця життя <g/> , понад сорок років <g/> , скромно мешкаючи на Подолі <g/> , працює бухгальтером “ <g/> Товарищества Киевского пивоваренного завода <g/> ” <g/> , тільки в межичасі віддаючися улюбленому мовознавству <g/> . |
doc#72 | Гнатюк ( <g/> 24 <g/> ) ще 1924 року спостерігав “ <g/> погоню за “ <g/> благородною <g/> , панською <g/> ” мовою <g/> , а такою видається декому лише московська <g/> ” <g/> . |
doc#72 | З 1920 р. боротьбіст Г. Гринько очолював Наркомос <g/> , аж поки його не зняли 1923 р. за “ <g/> надмірну [ <g/> хоч на ділі дуже помірковану <g/> ] українізацію <g/> ” <g/> . |
doc#72 | У той час <g/> , як грузинська <g/> , вірменська <g/> , татарська <g/> , лотиська та інші мови <g/> , що мали статус “ <g/> инородческих <g/> ” <g/> , одержали від уряду деякі — хоч і дуже куці — права <g/> , українська і білоруська <g/> , що офіційно вважалися за “ <g/> наречия <g/> ” російської <g/> , жадних прав не одержували <g/> . |
doc#72 | Правдоподібно <g/> , їх помилково вважали за “ <g/> нормальні <g/> ! |
doc#10 | Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний характер <g/> , а надто для автора <g/> , що вже мав у своїй біографії арешт за “ <g/> Петлюровщину <g/> ” в 1921 р.33 <g/> ) <g/> . |
doc#72 | У травні 1929 р. конференція вчителів <g/> , що належали до Учительського Това- рищества Подкарпатской Руси розкололося надвоє <g/> : після того <g/> , як більшість проголосувала за “ <g/> традиційні <g/> ” підручники в початкових клясах і російські в старших <g/> , учителі української орієнтації покинули конференцію й приєдналися до Народовецького учительського товариства в Ужгороді ( <g/> Штець 23 <g/> , 67 <g/> ) <g/> . |
doc#72 | Прикладом може бути Іван Калянніков <g/> , що став українським поетом Калянником ( <g/> і був згодом ліквідований за “ <g/> український націоналізм <g/> ” <g/> ! |
doc#72 | За “ <g/> Хліборобом <g/> ” 24 грудня 1905 р. у Полтаві з'явився тижневик “ <g/> Рідний край <g/> ” <g/> , який коли його закрили на шістнадцятому випуску <g/> , перенісся до Києва <g/> , де й виходив до серпня 1910 р <g/> , ( <g/> Животко 104 <g/> ) <g/> . |
doc#72 | Він також спостеріг появу “ <g/> ультравеликоукраїнізмів <g/> ” <g/> : до західноукраїнської інтеліґенції продиралися російські слова й звороти <g/> , бо мовці вважали їх за “ <g/> чисто українські <g/> ” ( <g/> 19346 <g/> , 150 <g/> ) <g/> . </p> |