Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 В усній мові <g/> , близькій до народної <g/> , а також у фолкльор- ній часті причинові сполучники того що <g/> , ( <g/> за <g/> ) тим що <g/> , що <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) що ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) як ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 До другої дієвідміни належать дієслова <g/> , що кінчаються на -ити <g/> , де -и наросток ( <g/> отже <g/> , носити <g/> , ходити <g/> , — але не бити <g/> , крити <g/> , бо тут 11- кореневе <g/> ) <g/> , всі на -іти ( <g/> за винятком тих <g/> , що можуть його і не мати <g/> , як от <g/> : сопти — сопіти <g/> , хропти — хропіти <g/> , ревти — -ревіти і дієслова хотіти <g/> ) і ( <g/> після ше- лесних <g/> ) на -ати <g/> , що в теперішньому часі втрачають це -г- і - ( <g/> і- ( <g/> отже терпіти — терплю <g/> , блищати — блищу <g/> , — але не гріти <g/> , бажати <g/> , що в теперішньому часі зберігають свої -і- <g/> , -а- <g/> : грію <g/> , бажаю <g/> ) <g/> ; сюди ж належать <g/> , нарешті <g/> , дієслова бігти <g/> , спати <g/> , гна- ти <g/> .
doc#72 ( <g/> За Magocsi 140 перший лист такого характеру вислано до Праги в лютому 1920 р. <g/> ) <g/> .
doc#75 ( <g/> За сім років свої твори читаються <g/> , як чужі <g/> .
doc#36 У російських текстах Шевченка слів Україна й український ужито 38 разів <g/> , а слів « <g/> божеських <g/> » — 1398 ( <g/> за Черторижською <g/> ) <g/> .
doc#55 <p> 3. Останнього і поки що остаточного вдару поглядові <g/> , що зубні приголосні перед і з о нормально не влягають паляталізації в літературній мові <g/> , завдала редакція « <g/> Сучасної української літературної мови <g/> » <g/> , І <g/> , с. 250 ( <g/> за свідченням Коструби — І.Білодід <g/> ) <g/> , постулюючи <g/> , що в літературній мові всі приголосні м'якшаться перед і всякого походження <g/> , а нем'якшення припускається тільки як факультативний варіянт <g/> . </p>
doc#81 <p> Docendo discimus </p><p> ( <g/> за Л.А. Сенекою <g/> ) </p><p> Коли наближаються терміни й строки <g/> , у людини <g/> , перед розпадом тієї тимчасової єдности <g/> , що дану людину становить <g/> , виникає бажання лишити по собі слід <g/> .
doc#30 А я <g/> , хоч залюбки читаю Вашу прозу <g/> , а до віршів навіть вступи сочиняю <g/> , але мені ближчі Ваші рассуждения <g/> , « <g/> всякі-разні <g/> » ( <g/> за Котляревським <g/> ) філософії ідей <g/> … </p>
doc#0 Кожний з пляуенської малої групи перебрідав цей новостворений кордон самотужки <g/> , в обставинах американської байдужости ( <g/> за гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом — Спасение утопающих — дело рук самих утопающих <g/> ) <g/> , російської готовости до людоловного стрибка <g/> . </p>
doc#52 працівників НКВД та тюремної адміністрації <g/> , а також всі прізвища в'язнів ( <g/> за винятком лише кількох змінених <g/> ) — є правдиві <g/> » <g/> .
doc#40 Таке вживання ( <g/> за зразком німецького <g/> ) літературній мові не властиве <g/> .
doc#72 <p> За моїми даними <g/> , почерпнутими в основному з праці Животка та книги Ігнатієнка ( <g/> 1968 <g/> , 116 і далі <g/> ) ( <g/> вони можуть бути неповними <g/> ) <g/> , 1900 р. в Галичині виходило 25 періодичних видань ( <g/> за Ігнатієнком [ <g/> 1926 <g/> , 40 <g/> ] <g/> , на всю Австро-Угорщину таких видань було 20 <g/> ) <g/> , а саме <g/> : 4 щоденні ( <g/> “ <g/> Діло <g/> ” 1880 <g/> , ® орган Української націонал-демократичної партії <g/> ; “ <g/> Народна часопись <g/> ” 1896 <g/> , напівурядовий орган <g/> ; “ <g/> Руслан <g/> ” 1897 <g/> , католицький <g/> , і “ <g/> Галичанин <g/> ” 1893 <g/> , москвофільський <g/> ) <g/> ; два тижневики ( <g/> “ <g/> Свобода <g/> ” 1897 <g/> , орган УНДП <g/> , та москвофільське “ <g/> Русское слово <g/> " 1890 <g/> ) <g/> ; дев'ять двотижневиків ( <g/> “ <g/> Громадський голос <g/> ” 1895 <g/> , орган Української радикальної партії <g/> ; “ <g/> Воля <g/> ” 1900 <g/> , орган Української соціял-демократичної
doc#15 <p> Л. А. Булаховський характеризує називні речення як " <g/> форму <g/> , взагалі кажучи <g/> , непитиму " <g/> прозаїчній мові <g/> " <g/> , де майже виключно ( <g/> за винятком <g/> , головним чином <g/> , кличних зворотів <g/> ) панує форма-розповідь <g/> " <g/> , а в іншому місці кидає натяк на те <g/> , що сфера їх застосування - особливі сфери мови ( <g/> " <g/> поетичний язик та інш <g/> .
doc#45 І ніколи він ( <g/> за винятком кількох сторінок у ранніх творах <g/> ) не переступав межу <g/> , яка відділяє речі <g/> , що існують <g/> , хоча й не явні <g/> , від речей суто спекулятивних <g/> .
doc#72 <p> Такі зміни в політичній структурі Польщі давали можливість легше вдаватися до антиукраїнських економічних і позірно неполітичних заходів <g/> , як от заселювати українські терени польськими селянами й городянами ( <g/> за підрахунком ЕУ 1.560 <g/> , таких було близько 300 тис <g/> .
doc#40 Коли ж ми згадаємо <g/> , що вони групуються ще й за принципом розрізнення дзвінкости-глухости ( <g/> за винятком сонорних н <g/> , л <g/> , р <g/> , що бувають тільки дзвінкі <g/> ) <g/> , то можемо констатувати <g/> , що зубні приголосні творять в українській мовній системі типові « <g/> кореляційні зв'язки <g/> » типу <g/> : </p><p> т — д с — з ц — дз </p><p> | | | | | | </p><p> т' — д' с' — з' ц' — дз' </p><p> — чого нема в жадному іншому ґатунку приголосних <g/> . </p>
doc#55 <p> У деяких випадках мало місце пряме втручання провідних партійних діячів ( <g/> за переказами <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Я. Лось у своїй синтаксі розглядає називний відмінок <g/> , що стоїть поза реченням і дублюється далі займенником ( <g/> за Пєшковським - називний відмінок уявлення <g/> ) <g/> , при чому вважає <g/> , що " <g/> такі вирази є <g/> , власне <g/> , поєднанням окличних називних відмінків з власне реченнями в стосунку сурядности [ <g/> współrzędności <g/> ] " <g/> . </p>
doc#40 Від цієї основи правильно творяться прикметниковими закінченнями ( <g/> за зразком прикметника безкраїй <g/> ) усі відмінки <g/> , крім родового і орудного однини жіночого роду з їх формами чиєї <g/> , чиєю <g/> . </p>
doc#28 <p> При всьому тому поезія ця далеко менше завантажена реквізитом літературних асоціяцій <g/> , історичних посилань і мітологічних імен-узагальнень <g/> , ніж поезія Зерова ( <g/> за винятком хіба поезій « <g/> Київ <g/> » і « <g/> Минула ніч <g/> » — типово Зеровського алюзійного вірша з глибоко захованим суб'єктивним тлом <g/> ) <g/> .