Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Всі аспекти життя і смерти творять єдину гармонію <g/> . </p>
doc#1 <p> Ця зміна у ставленні до смерти <g/> , це відчуття гармонії у житті і в людині є не просто ключем до цього вірша <g/> .
doc#1 Це - ключ до всієї Шевченкової творчости останнього року його життя <g/> .
doc#1 В останній рік його життя усі теми и проблеми попередніх років одна за одною були переглянуті <g/> , передумані й осмислені по-іншому <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p><p> Останні місяці і буквально останні дні Шевченкового життя були наповнені турботами про друкування <g/> , а згодом і розповсюдження його « <g/> Букваря <g/> » <g/> .
doc#1 Однак якби нам хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне ціле <g/> , то можна було б їх викласти приблизно так <g/> : він сподівався <g/> , що зміна несправедливого устрою життя настане тоді <g/> , коли з'явиться апостол правди і науки <g/> .
doc#1 За такого порядку кожен <g/> , хто чесно працює і чистий серцем <g/> , зможе побудувати своє життя у гармонії з іншими такими <g/> , як він <g/> , і в гармонії з Усесвітом « <g/> світом-братом <g/> » <g/> , що був установлений згідно з законами Божими <g/> …
doc#1 Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> .
doc#1 Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> .
doc#1 У своїй новій синтезі <g/> , у пошуках й утвердженні гармонії Всесвіту <g/> , Т. Шевченко приймав усі сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> .
doc#1 » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> , соблуди 24. </p><p> Різко порвавши з бунтарством попереднього періоду своєї творчости з її стилістичною деструктивністю <g/> , </p><p> утвердившись у гармонії як основі Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя виробив дещо інакший підхід до проблеми національної свободи України <g/> .
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#1 Концепція української історії у вірші переглянута й підпорядкована новій <g/> , загальній концепції життя людини і Бога у творчості Т. Шевченка <g/> .
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#1 Рання смерть — наслідок падінь і злетів Шевченкового життя — перервала його творче зростання задовго до того <g/> , як він досяг вершини <g/> … </p>
doc#2 Чи кольорит її світу був зловіщий і тонус її життя - самозречення і аскетизм <g/> ?
doc#2 Осьмачка ідеалізує обрядовий стиль згаслого життя і в « <g/> Старшому бояринові <g/> » і особливо в « <g/> Поетові <g/> » <g/> .
doc#2 Але його світ зірвався з завіс <g/> , обрядовість — тільки спогад і нездійснена мрія <g/> , і його наскрізь суб'єктивні герої в корчових метаннях змушені якось пробивати в житті свій чисто індивідуальний шлях <g/> .
doc#2 Обряд у неї — прихід осени <g/> , і обрядом є <g/> , коли змучений життям герой зносить « <g/> печаль і тугу <g/> , біль нестертий <g/> , вкрай серце втомлене <g/> , уперте <g/> » до брам осіннього лісу <g/> .