Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 8. Після слів <g/> , що виражають згоду або заперечення ( <g/> так <g/> , еге ж <g/> , авжеж <g/> , гаразд <g/> , ні тощо <g/> ) і стоять перед реченням <g/> , що розкриває зміст згоди або заперечення <g/> , якщо після них не стоїть знак оклику <g/> , напр <g/> .
doc#69 Так було від 1967 до серпня 1975. Відтоді журнал став органом того ж <g/> , але вже відділення <g/> .
doc#84 того <g/> , що ми все-таки ще в Пацикові <g/> , а не в Парижі <g/> . </p><p> Що ж <g/> , апологія спекулянтів і злодіїв <g/> ? Оборона їх <g/> ? Ні <g/> , тільки правда <g/> . Боронити
doc#40 : « <g/> Уже ж <g/> , бач <g/> , — дума він <g/> , — не дурно це в дворі од самої тобі зорі всі панькаються коло мене <g/> » ( <g/> Гул <g/> .
doc#19 А ти ж <g/> , блощиця смердюча <g/> , гробак короткопузий <g/> , індик кишкатий <g/> , що отак ходить <g/> …
doc#1 » — тобто ще 1845 р. в його концепції національного єднання <g/> , не революції <g/> : </p><p> Обніміте ж <g/> , брати мої <g/> , </p><p> Найменшого брата <g/> , — </p><p> Нехай мати усміхнеться <g/> , </p><p> Заплакана мати <g/> . </p>
doc#56 <p> Що ж <g/> , будьмо щирі і відверті <g/> . </p>
doc#4 Що ж <g/> , була в цьому велика правда <g/> , відкривалася можливість точної аналізи механізмів літературного твору <g/> .
doc#19 Мовчи ж <g/> , бісова худоба <g/> !
doc#37 <p> Ну <g/> , що ж <g/> , в рукописах плекаємо літературу <g/> . </p>
doc#72 І все ж <g/> , видання Євангелія було першою пробоїною в глухому мурі <g/> .
doc#87 ( <g/> Це ж <g/> , власне <g/> , і програма власовщини <g/> !
doc#102 У чому ж <g/> , власне <g/> , полягає ренегатство Ю. В. Шевельова <g/> , зі статті складно зрозуміти <g/> , оскільки жадних поважних доказів автор не наводить <g/> .
doc#75 Але що ж <g/> , вона не змогла вирватися на волю <g/> , вона мусіла вмерти <g/> , і тоді письменник « <g/> узяв її за крильця <g/> , зневажливо подивився на крильця й кинув її в помийну яму <g/> , де рились бродячі міські пси <g/> » <g/> .
doc#81 Але тоді ж <g/> , від осени <g/> , а особливо зими <g/> , все яснішою ставала приреченість німецької спроби завоювати Схід Европи і неминучість їх відступу й повернення радянського війська і ладу <g/> .
doc#4 Маємо реакції на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> , б'ють в літаври <g/> » <g/> , — звичайно ж <g/> , відгук на літературні журнали тих часів « <g/> Арка <g/> » в Мюнхені й « <g/> Літаври <g/> » в Зальцбурзі <g/> , згадка про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не завжди чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної манери Юрія Косача <g/> . </p>
doc#39 Що ж <g/> , відомо <g/> , що голос кастратів виплеканіший <g/> , ніж у нормальних людей <g/> .
doc#58 Що ж <g/> , відтоді минуло понад два десятки років <g/> .
doc#40 До дзвінких приголосних в українській мові належать б <g/> , в <g/> , м <g/> , д <g/> , дз <g/> , н <g/> , л <g/> , р <g/> , ж <g/> , дж <g/> , й <g/> , ґ <g/> , г <g/> ; до глухих — п <g/> , ф <g/> , т <g/> , с <g/> , ц <g/> , ш <g/> , ч <g/> , к <g/> , х. Здебільшого глухий приголосний має свій дзвінкий відповідник <g/> , що вимовляється в засаді так само <g/> , тільки з додатком участи голосниць <g/> .
doc#12 <p> б <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на г <g/> , ґ <g/> , ж <g/> , з <g/> , то замість цих літер і наступного с пишемо з <g/> , напр <g/> .