Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 « <g/> Мусить же бути <g/> , — писав він <g/> , — все ж таки якась більш шляхетна мова для більш піднесених предметів <g/> »lxi <g/> .
doc#9 <p> По-друге <g/> , знову ж таки в народницькому дусі <g/> , літературну мову ототожнили з літературою <g/> , а літературу з біографією письменників <g/> .
doc#9 ; </p><p> є. g чергується з ж в дієсловах II дієвідміни <g/> : паскужу ( <g/> 50 <g/> ) <g/> , шкожу ( <g/> 66 <g/> ) та ін <g/> . </p>
doc#9 На його думку <g/> , « <g/> діялектна батьківщина Шевченкова займала місце хоч і не на території північно-українського наріччя <g/> , але все ж доволі близьке до перехідних на північній основі говірок <g/> »xcvi <g/> .
doc#10 Тема праці — аналіза мовних особливостей білоруського тексту 15 сторіччя <g/> , не дуже вдячна через те <g/> , що досліджуваний текст — копія з старішого оригіналу літопису <g/> , до того ж копія <g/> , написана химерним правописом <g/> , що зраджує наслідування південно-слов'янських зразків <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> ,
doc#10 За тими ж відомостями Курило було заборонено проживати в багатьох місцевостях <g/> , і вона була змушена оселитися десь на півночі Росії <g/> .
doc#11 <p> Лишається в цьому контексті <g/> , як обіцяно <g/> , зробити відступ про монтажність будови тексту роману <g/> , відступ такого ж формально нудного характеру <g/> , як у романі був перелік зупинок венеціянського вапоретто <g/> .
doc#12 <p> Б. Чергування е—о. </p><p> 1. Пістя шелесних звуків ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , дж і після й е чергується з о. Нормально о з'являється тоді <g/> , коли в наступному складі стояв голосний <g/> , веред яким приголосний не пом'якшувався <g/> , а саме а <g/> , о <g/> , у <g/> , и ( <g/> з старого ы <g/> ) <g/> , -ъ. Перед іншими складами зберігається е <g/> , надр <g/> .
doc#12 <p> б <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на г <g/> , ґ <g/> , ж <g/> , з <g/> , то замість цих літер і наступного с пишемо з <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Разом пишуться також прислівники ліворуч <g/> , праворуч <g/> , торік <g/> , чимдуж <g/> , якраз <g/> , якстій <g/> , якомога і т. д. </p><p> Ті ж групи слів <g/> , які ще не закріплені остаточно як прислівники <g/> , пишуться нарізно <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> ж <g/> ) Заперечна частка не пишеться нарізно з числівниками й займенниками і з прислівниками <g/> , що походять від числівників і займенників <g/> , а також з підсилювальними й присудковими прислівниками і з прийменниками <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Голосні </p><p> А. Чуже І. </p><p> 1. Чуже і в загальних словах перед приголосним після літер д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , р передаємо українським и <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 13. Перед і після тих вимовлених між павзами слів або зворотів на означення часу <g/> , місця або способу <g/> , що уточнюють попереднє слово або зворот такого ж самого значення <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Коли ж такого поділу зробити не можна <g/> , пишемо великою літерою всі слова <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#15 ] намагався усвідомити собі <g/> , що ж трапилося з ним <g/> .