Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 І манера його систематично навмисне переплутувати прізвища ( <g/> Присяжнюк — Позичанюк <g/> ) <g/> , і манера в усіх чужих статтях ловити свої думки і потім вигукувати <g/> : " <g/> Ага <g/> , " <g/> Die Neue Zeitung <g/> " пише <g/> …
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Та коли впіймати його думку <g/> , вона завжди була цікава <g/> , хоч завжди загострена до ступеня парадокса <g/> . </p>
doc#8 Думка починає працювати зовсім у новому ракурсі <g/> , відкривається багато цікавого і досі не поміченого <g/> .
doc#8 З цього постає думка і нове <g/> , більше наближення до дійсности <g/> .
doc#9 <p> « <g/> Коли р. 1862 почали виходити " <g/> Вечерниці <g/> " і саме тоді прийшов транспорт книжок українських <g/> , почався у нас перелом щодо думки про язик літературний <g/> »3. Але найбільше значення мав усе-таки Шевченків вплив <g/> .
doc#9 Ця синтетична літературна мова не повинна була <g/> , на думку Є. Сакуна <g/> , збігатися з жадною існуючою говіркою <g/> .
doc#9 Про це жадної дискусії вже ніхто не припускає <g/> , нікому й на думку не спадає висунути гасло галицької основи літературної мови <g/> .
doc#9 Цим він підкреслював ненародний <g/> , може навіть антинародний <g/> , на його думку <g/> , характер мовного новаторства М. Старицького <g/> . </p>
doc#9 » — за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> .
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1906-1920 РОКІВ </p><p> Революція 1905 р. <g/> , зламавши <g/> , як відомо <g/> , заборони українського друкованого слова на Великій Україні <g/> , дала змогу перенести туди з Галичини ( <g/> « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> ) або заснувати там нові газети й журнали ( <g/> « <g/> Хлібороб <g/> » <g/> , « <g/> Громадська думка <g/> » - згодом « <g/> Рада <g/> » <g/> , « <g/> Нова громада <g/> » та ін <g/> .
doc#9 Подавши думки про негативні риси української літературної мови <g/> , вживаної в Галичині <g/> , він пише <g/> : « <g/> Чи значить се <g/> , що ми зовсім повинні зректися всяких позичок у галичан <g/> ?
doc#9 Малий успіх першої в Києві щоденної української газети « <g/> Громадська думка <g/> » в перший рік її видання ( <g/> 1906 <g/> ) сам видавець пояснює передусім тим <g/> , що « <g/> публіка <g/> , як інтелігентна <g/> , так і не інтелігентна не звикла зовсім до української газетної мови <g/> …
doc#9 В спогадах Є. Чикаленка читаємо такий епізод <g/> : « <g/> Один полтавський поміщик <g/> , Бобир-Бохановський <g/> , людина з вищою освітою <g/> , цілком прихильна до нашої літератури <g/> , з обуренням читав мені деякі фрази з " <g/> Громадської думки <g/> " і казав <g/> : </p><p> — Ну хіба це по-нашому <g/> ?
doc#9 Уже тоді думка М. Коцюбинського звертається <g/> , шукаючи мовного добра <g/> , або до галичан <g/> , до галицьких першоджерел <g/> , або до синтезаторів у літературній мові типу П. Куліша <g/> .
doc#9 <p> М. Коцюбинський і Леся Українка робили це може найталановитіше <g/> , але принципово такий самий підхід ми знайдемо і в мові Миколи Вороного <g/> , Гната Хоткевича <g/> , Миколи Чернявского — цих <g/> , на думку І. Нечуя-Левицького <g/> , найбільших « <g/> галичанизаторів <g/> » тогочасної української літературної мовиv <g/> .
doc#9 Сам І. Нечуй-Левицький відзначав ще деякі слова <g/> , яких <g/> , на його думку <g/> , безпідставно перестали вживати <g/> , наслідуючи галичан <g/> , які їх не знають <g/> .
doc#9 <p> 2. Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника на означення часу <g/> , що наступає тоді <g/> , коли закінчується час <g/> , позначений іменником <g/> , що стоїть у місцевому відмінку <g/> : « <g/> По днях тривог думок політ <g/> » ( <g/> М. Рильський <g/> ) <g/> .
doc#9 Він сам відповідає на це з зовсім іншої точки зору <g/> : « <g/> Якщо думки засвідчують культуру <g/> , тоді також найпростіша мова стає літературною <g/> »lxii <g/> . </p>