Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Початок Другої світової війни був дуже відмінний від початку Першої <g/> .
doc#0 Гітлерівська Німеччина намагалася відродити настрої 1914 року <g/> , але це їй не дуже вдавалося <g/> .
doc#0 Чемного Галицького з колегами вже не було <g/> , нова влада дуже чемною не була <g/> .
doc#0 Красний Лиман був однією з дуже небагатьох можливостей <g/> .
doc#0 А тепер їх підкуповували харчовим утриманням <g/> , що у виголоднілому й бездомному Харкові важило дуже і дуже багато <g/> . </p>
doc#0 А тепер їх підкуповували харчовим утриманням <g/> , що у виголоднілому й бездомному Харкові важило дуже і дуже багато <g/> . </p>
doc#0 Львів був як Львів <g/> , дуже свій і порядно інакший <g/> .
doc#0 Але німецька бюрократична машина дуже поволі усвідомлювала ці гіркі істини і далі плекала ідею розподілу Росії між Німеччиною і Японією <g/> , не знати — по Обі чи Єнісею <g/> , але десь там <g/> .
doc#0 <p> От до цього не дуже колективного колективу <g/> , не цілком наукового осередку науки тепер їхав Н. День запам'ятався тим <g/> , що саме тоді уряд заборонив усі театри <g/> .
doc#0 <p> До барака <g/> , його « <g/> власного <g/> » <g/> , « <g/> рідного <g/> » ( <g/> ну <g/> , майже рідного <g/> ) барака зайшла не така вже дуже молода <g/> , але й не стара жінка <g/> : </p><p> — У вас забрали пашпорт <g/> ? </p>
doc#0 Усупереч усякій логіці <g/> , загально людській і воєнно-адмінісграційній <g/> , світ знову не впіймав Н. А в суті речі все було дуже просто <g/> .
doc#0 Костецький був українцем не лише <g/> , за Остапом Вишнею <g/> , з маминої цицьки <g/> , а й програмовим і то дуже послідовним <g/> .
doc#0 Ці останні тридцять кілометрів переходилося з малими й старими пішки <g/> , з не дуже чесно здобутим ручним візочком <g/> , переходилося тяжко <g/> , сумно й сварно <g/> , але перейдено <g/> .
doc#1 Знову <g/> , тільки дуже делікатно <g/> , підкреслюється ляйтмотив зими <g/> . </p>
doc#3 Іншими словами і дуже спрощено маємо до діла з києво-полтавськими говірками <g/> , що в класичному формулюванні відповідає традиційним твердженням про діялектну основу літературної мови <g/> . </p>
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>