Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Із зовсім свіжих і загальновідомих прикладів перше можна проілюструвати експериментом Леніна-Сталіна-ЧК <g/> , друге — вже згаданим Хвильовим ( <g/> поєднання обох — Скрипником <g/> ) <g/> .
doc#2 <p> Друге коло — коло дівочого життя <g/> , і воно теж вивершується смертю дівчини і новим збудженням її у весні <g/> . </p>
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#6 Приміром <g/> , до свого портрета Казимира Ґзовського ( <g/> “ <g/> Утікач-аристократ <g/> ” <g/> , у польській серії <g/> ) він додає <g/> , що квітуче дерево на передньому пляні означає плідне й радісне життя Ґзовського в Канаді <g/> , друге дерево <g/> , засохле й зламане <g/> , — розрив з його життям у Польщі <g/> , розташування алей у парку натякає на схрещення ліній в англійському прапорі <g/> , що був тоді й канадським <g/> , поїзд на задньому пляні — участь Ґзовського в розбудові канадських залізниць тощо <g/> .
doc#6 Одне — дуже почесне й підхлібне <g/> ; друге — просто протилежне до того <g/> ; а третє — найцікавіше <g/> . </p>
doc#6 Через брак прямих відомостей про це <g/> , я виписав усі імена письменників і творів <g/> , згадані Куриликом у його “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” ( <g/> перше й друге видання <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> Правда <g/> , в протилежність Ваєтові або й Дамбі <g/> , Курилик не тільки підкреслено оперує площинами <g/> , а й використовує їхню гру для висловлення свого світогляду <g/> , для пропаганди своїх ідей <g/> , перше — завжди <g/> , друге — часто <g/> .
doc#7 Бездієслівні речення нормальні в певних випадках у теперішньому часі <g/> , але друге речення вказує такою ж мірою на теперішній час ( <g/> пильнує <g/> ) <g/> , як і на минулий ( <g/> звели <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Друге — те <g/> , що Олена Пчілка підкреслює штучний <g/> , вироблений характер цієї мови <g/> , а значить певну віддаленість <g/> , піднесеність її супроти етнографічно-мовних джерел <g/> . </p>
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#10 Друге питання <g/> , як ми вже бачили <g/> , лишилося неопрацьованим <g/> .
doc#11 Інтерв'ю на троє питань <g/> : одне Гай <g/> , друге Го <g/> , третє — Го <g/> , але інше <g/> . </p>
doc#12 Зілинського у Кракові і що були прийняті в « <g/> Правописному словнику <g/> » за редакцією Олександра Панейка ( <g/> Видашщ друге <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> ) </p><p> Було говорю одно <g/> , а роблю друге <g/> : за це називали мене двуличним <g/> .
doc#15 <p> Друге твердження Перльмуттера - про зародження називних речень у поетичній мові - тільки подає в одвертішій формі відповідний погляд багатьох учених - nop <g/> .
doc#16 Бож на їх думку не треба моралі як " <g/> категоричної даности <g/> " ані релігії як " <g/> традиційної да- ности <g/> " <g/> , — одне і друге мають бути такі <g/> , які вибере собі " <g/> свобідна людина <g/> "» <g/> .
doc#16 Друге перекручення <g/> , другий заблуд полягає в тому <g/> , ніби вісниківство — найбільший і найстрашніший ворог большевизму <g/> , єдиний ворог <g/> , що спроможний большевизм на Україні повалити й знищити <g/> . </p>