Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Хоч у першому це було кілька днів <g/> , а в другому — майже півтора року <g/> .
doc#6 Як показала Морлі <g/> , його книга <g/> , особливо в другому виданні <g/> , — твір не лише документальний <g/> , а й белетристичний і <g/> , за законами бест-селерного роману <g/> , завершується happy end-ом <g/> , який не цілком відповідає дійсності <g/> .
doc#6 У “ <g/> Сніданні лісорубів <g/> ” ( <g/> ч. 14 <g/> ) в тих <g/> , що сидять у другому й четвертому ряді <g/> , кожна голова індивідуалізована <g/> , можна навіть говорити про характер кожного <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#9 » <g/> , VII <g/> , 50 <g/> ) <g/> ; сталий наголос на другому складі в слові язик ( <g/> « <g/> З рукою довгою <g/> , з язиком довгим <g/> » - « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , ЗО <g/> ) <g/> ; спорадичні випадки наголосу на суфіксі в іменниках середнього роду на -ення ( <g/> « <g/> Великий буде жах <g/> , велике й визволення <g/> » — « <g/> Сон <g/> » <g/> , І <g/> , 34 <g/> ) <g/> ; спорадичне затримання в знахідному відмінку однини кінцевого наголосу в іменниках жіночого роду з рухливим наголосом ( <g/> « <g/> Може б та щира <g/> , гарячая мова Зломила зиму <g/> » — « <g/> Співець <g/> » <g/> , І <g/> , 15 <g/> ) <g/> ; поодинокі випадки наголосу на передостанньому складі
doc#10 Книжка виросла з невеликої брошурки в першому виданні <g/> , так само <g/> , як і інша брошура ( <g/> 4 <g/> ) <g/> , надиханої любов'ю до української мови й бажанням підкреслити багатство її синтаксично-фразеологічних можливостей <g/> , — але в другому <g/> , а особливо в третьому виданні вона стала широким порадником в основних синтаксично-стилістичних питаннях української літературної мови <g/> .
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не вкладається в нього <g/> .
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#15 Правда <g/> , згадано в одному місці про еліптичні речення <g/> , в другому говориться про можливу відмінність у сприйманні речення слухачем і мовцем <g/> , але це не рятує справи <g/> . </p>
doc#15 <p> Цілком аналогічні своєю будовою другий і четвертий приклад <g/> , де після присудків ( <g/> було <g/> , снилось - у першому з них <g/> , не виросло <g/> , не згнило <g/> , було - в другому <g/> ) чекали б однорядних підметів <g/> , а замість того знаходимо <g/> , підтримане включенням двоелементних речень <g/> , переоформлення їх у називні речення <g/> . </p>
doc#15 <p> В другому прикладі прикметник єдина теж <g/> , мабуть <g/> , предикативний <g/> .
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>
doc#16 Ледве чи здогадався читач <g/> , що в перших трьох випадках подано на першому місці вислови Лагодівського <g/> , а на другому — Донцова <g/> , а в других двох — навпаки <g/> . </p>
doc#16 Справді <g/> , якщо сьогодні умовний Іван Іванович обізвав умовного Івана Никифоровича гусаком <g/> , то завтра той може вилаяти його ще сильніше <g/> ; якщо один подасть позов до суду <g/> , то другий подасть протипозов до вищої інстанції <g/> ; якщо один напада на сусідське подвір'я <g/> , то хто перешкодить другому зробити те саме з більшою силою і коефіцієнтом руїнницької дії <g/> ?
doc#19 Майнув десь на другому пляні образ старого Шульпіки <g/> , носія старокозацьких уявлень про козацьку честь <g/> , рівність <g/> , демократизм <g/> , службовий обов'язок <g/> , з протестом проти « <g/> безпам'ятної панської пихи та нелюдськости <g/> » <g/> , але цей образ не розвинений у творі <g/> , епізодичний <g/> .
doc#19 Глибоко людяне й зрозуміле його тепле ставлення до другої жертви цього світу Килі <g/> , а сцена <g/> , коли він <g/> , п'яний ущент <g/> , виє вовком і відгукуються йому справжні вовки на другому березі річки <g/> , сповнена глибокої й жахної символіки <g/> , майстром якої в пізніші роки був Тодось Осьмачка <g/> .
doc#21 У другому числі журналу вміщено повість Лимана <g/> .
doc#21 Засади редакційної політики “ <g/> Арки <g/> ” в її другому <g/> , удосконаленому варіанті були прості <g/> .
doc#24 Вона починається трьома розмірно довгими уступами <g/> , що з них кожний дає характеристику однієї людини <g/> : людини розуму з болем її мислі в першому уступі <g/> ; людини почуття <g/> , що знаходить заспокоєння в мріях — у другому <g/> ; людини волі <g/> , хазяїна міста й життя — в третьому <g/> .
doc#24 Можна вбачити в них розвиток оптимістичної теми <g/> , стверджуваної боротьбою в різних її щаблях <g/> : приреченість на загибель перших бійців ( <g/> І абзац <g/> ) <g/> , жорстокість боротьби в другому абзаці <g/> , війну і перемогу — в третьому <g/> , збудування держави <g/> , міцної і суворої <g/> , — в четвертому абзаці <g/> , гармонію праці й відпочинку в вивершеній державній будові — в п'ятому абзаці <g/> . </p>