Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Був він чернігівсько-селянського роду <g/> , але переконання його й партійна приналежність були есерівські <g/> , бойові заслуги — і київські <g/> , і хустські <g/> , — перші 1917-1918 <g/> , а другі 1940 <g/> , в обох випадках в українському війську <g/> , а це не надто в'яжеться з працею в німецькій наскрізь нацистській — хоч і деполітизованій — пропаганді <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#7 Одні тільки надають зовні української форми типовим поетичним висловам російської мови з її церковнослов'янськими складниками ( <g/> всякі оболоки й пряності в Ореста <g/> ) <g/> , другі переривають словники <g/> , вишукуючи в них раритети й живосилом тягнучи їх у свої вірші ( <g/> Славутич <g/> ) <g/> .
doc#9 Одні просто обороняли тогочасний стан літературної мови від нападків реакційного критика <g/> , другі висловлювали своє невдоволення цим станом <g/> , але робили стільки оговорок і застережень <g/> , Що фактично виходило <g/> , що вони теж обороняють цей стан <g/> . </p>
doc#15 Штиль тільки в тому <g/> , що перші відносяться до висловленого <g/> , а другі - до навколишньої обстанови <g/> , себто невисловленого <g/> .
doc#15 Як розглядати головний член цих словосполук - називний відмінок імени - не встановлено <g/> : одні розглядають його як присудок ( <g/> Пєшковський <g/> ) <g/> , другі - як підмет ( <g/> Булаховський <g/> ) <g/> , треті - як сполучення підмета з присудком ( <g/> Шахматов <g/> ) <g/> .
doc#16 Другі вважають його за злого духа новітнього українства <g/> , духа <g/> , що розтлівав і спотворював усе добре <g/> , що в українстві є. Між цими двома полюсами є безліч Градацій <g/> .
doc#25 Недавно Л. Булаховський ( <g/> Наукові записки Київського державного університету <g/> , V <g/> : 1 <g/> , 102 <g/> ) спитувався пояснити другі форми — з і в корені — як позичення з польської <g/> , — тим часом далеко слушніша спроба Михальчука зв'язати їх з проміжним характером української мови <g/> . </p>
doc#26 Першим <g/> , тим <g/> , що любили народ і служили йому <g/> , належить пошана як мученикам за народню справу <g/> , другі підлягають засудові <g/> , хоч — і тут Єфремов з його лібералізмом <g/> , правда <g/> , підфарбованим у кольори новітнього Савонаролі <g/> , все таки кращий від тих його наступників <g/> , які воліли про ненародніх ( <g/> які тоді зробилися ще й антинародніми <g/> ) взагалі не згадувати <g/> , покарати їх за їхні гріхи прокляттям замовчування <g/> .
doc#29 <p> Царство тихе <g/> , праве <g/> , </p><p> мудре на закон <g/> : </p><p> щоб одні землі гляділи <g/> , </p><p> а другі корон <g/> . </p>
doc#40 Другі — це чужі слова <g/> , що стали в нашій мові такі звичні і так припасувалися до її норм <g/> , що в системі мови не відрізняються від решти ( <g/> невтральних <g/> ) слів <g/> . </p>
doc#40 Перші ґрунтуються на спільності значення <g/> , другі — на вживанні у фразі <g/> .
doc#40 Одні з села <g/> , а другі в село <g/> , як отой Марко Гуща <g/> , що недавно привели як арештанта ( <g/> 20 <g/> ) <g/> …
doc#40 <p> У сучасній мові тут вже можливі орудні відмінки бранкою <g/> , найпершим <g/> ; другі відмінки більше тримаються при прикметниках <g/> , а іменники дуже часто вже тільки й можна поставити в орудному відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#40 Перші з цих конструкцій мають забарвлення народномовної архаїчности <g/> ; другі — льокальні <g/> , характеристичні для теренів <g/> , де був довгий стик з польською мовою <g/> . </p>
doc#40 Другі форми мають тоді значення <g/> , близьке до вигука <g/> , і вживаються переважно в усталених зворотах <g/> , як от <g/> : « <g/> A ти <g/> , корчмарю <g/> , западись негайно <g/> , мовчи та диш і не виходь з корчми <g/> !
doc#59 Це <g/> , коли хочете <g/> , формула повісти <g/> : суть усього твору може полягає в переставленні Галоччиного й Іринового поїздів життя з перших рейок на другі <g/> .
doc#59 За образом Ганни Олексіївни стоять полковничихи Апостолиха й Чечелиха <g/> , капітанші Шершевицькі й Андреєвичихи другі <g/> , за Галочкою — пах батуринської пожежі й різні <g/> … </p>
doc#62 <p> Корені Олени Теліги були і українські <g/> , й російські <g/> , але ті <g/> , другі <g/> , вона <g/> , так виглядає з її листів ( <g/> і творів <g/> ) <g/> , старанно ховала сама від себе <g/> , а тим самим і від усіх своїх друзів <g/> , коло яких було вперто і підкреслено українське <g/> .
doc#63 Поки одні витягали його за фалди фрака з української літератури і вкидали в обійми росіян <g/> , а другі всіма силами розпиналися <g/> , що він таки <g/> , єй же Богу <g/> , українець вихованням <g/> , побутом <g/> , типажем і т. д. і т. п. <g/> , — Тодось Осьмачка написав свого « <g/> Старшого боярина <g/> » — і фактично розв'язав дискусію <g/> .