Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Від цього я взяв за фонд по- дніпрянський говір <g/> , яко головний <g/> , і приносив до його найвідрубніші від других мов варіянти <g/> »3. </p><p> Є. Сакунові відповідав І. Верхратський <g/> .
doc#9 Він слушно показує історичні причини галицького впливу на літературну мову <g/> : « <g/> Час ішов <g/> , і Галичина робила вплив і на Україну <g/> : молодші українці засвоювали галицькі мовні придбання <g/> , бо других не було <g/> …
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#15 Гострість протиставлення випливає вже хоч би з категоричносте відкидання речен- ньового характеру в перших при визнанні його наявности в других <g/> . </p>
doc#16 Ледве чи здогадався читач <g/> , що в перших трьох випадках подано на першому місці вислови Лагодівського <g/> , а на другому — Донцова <g/> , а в других двох — навпаки <g/> . </p>
doc#27 Якщо ділити людей на симпатичних і несимпатичних <g/> , Куліш радше належав до других <g/> .
doc#38 Чи не ближчий до істини був Зеров <g/> , коли писав <g/> , що « <g/> й Київ <g/> , і Харків <g/> , по суті <g/> , провінція <g/> , і культурні цінності одержують з других рук <g/> » <g/> , — хоч навіть про пізніший час <g/> ?
doc#40 <p> Про орудний відмінок предикативний ( <g/> присудковий <g/> ) мова йшла в § 17. Тут варто відзначити <g/> , що орудний відмінок у сучасній мові залюбки виступає не тільки замість старішого називного відмінка присудкового <g/> , а і замість інших « <g/> других <g/> » відмінків <g/> : знахідного <g/> , давального <g/> , родового <g/> .
doc#40 Приростки першого типу будуть обговорені при розгляді дієслів ( <g/> § 54Б <g/> ) <g/> , роля других випливає з функцій прийменників ( <g/> § 35В <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Як у перших випадках можна було б ужити відповідно забув <g/> , спитав <g/> , обіщала <g/> , поміркував <g/> , запросив <g/> , вилискували <g/> , ставав <g/> , завернула <g/> , — так у других можна було б ужити покотився <g/> , допленталася <g/> , клонилося <g/> , б'ється <g/> , метнулися <g/> , любується — без істотної різниці в значенні <g/> .
doc#45 Оскільки мені відомо <g/> , ніхто не наважився назвати справжнім іменем ставлення Потебні до Буслаєва <g/> , хоча кожному фахівцеві було видно несумісність їхніх поглядів <g/> , і в типово академічному стилі про це згагує Ламанський ( <g/> “ <g/> Пам'яти <g/> ” 1892 <g/> , 56 <g/> ) та Яґіч ( <g/> Потебня " <g/> привлекает к рассмотрению синтаксис профессора Буслаева <g/> , но нередко віступает і против неправильніх <g/> , на его взгляд <g/> , мнений других учених <g/> » - цитата з репринта в ИЗРГ <g/> , IV 2 <g/> , 341 <g/> ) <g/> .
doc#45 Почавши лист до Патери з наголосу на своє українське коріння <g/> , Потебня закінчує його ще значущішею заявою <g/> : " <g/> Обстоятельствами моей жизни условлено то <g/> , что при научных моих занятиях исходною точкою моєю <g/> , иногда заметною <g/> , иногда незаметною для других <g/> , бил Малоруський язык и Малорусская народная словесность <g/> .
doc#53 Свою автобіографію він починав словами <g/> : « <g/> По происхождению с отцовской и материнской сторон я принадлежу к тому меньшинству Малороссийского козачества <g/> , которое в течение XVIII века получило права Российского дворянства <g/> » <g/> , А кінчав він </p><p> свою автобіографію так <g/> : « <g/> Обстоятельствами моей жизни условлено то <g/> , что при научных моих занятиях исходною точкою моею <g/> , многим заметною <g/> , иногда незаметною для других был малороссийский язык и Малорусская народная словесность <g/> .
doc#63 <p> Втекти в світле царство мрії і ідилії <g/> , царство <g/> , що може не існує реально <g/> , але яке може сотворити віра царство з дуже широкими межами <g/> : для одних затишна <g/> , ізольована від світу кімнатка <g/> , де двоє подружжя — один одному дають щастя <g/> , для других світлий храм Грааля <g/> , що зноситься в нетлінному царстві духа над смородом і гнилизною матеріяльного світі уявна гармонія <g/> , невидимий рай - ось другий можливий вихід <g/> , вихід нібито гармонійний <g/> , але в контексті нашої сучасности він тільки глибше виявляє внутрішню дисгармонійність <g/> , неспокій і метання <g/> . </p>
doc#63 До перших я відніс би прозу Василя Чапленка <g/> , до других — Степана Риндика <g/> . </p>
doc#64 <p> Для других — народ під совєтами — розкладений совєтами <g/> .
doc#72 Стешенко слушно показує причини допливу нових слів до літературної мови <g/> : “ <g/> Час ішов <g/> , і Галичина робила вплив і на Україну <g/> : молодші українці засвоювали галицькі мовні придбання <g/> , бо других не було <g/> …
doc#72 Старші патріоти <g/> , що тепер <g/> , подібно Нечую <g/> , ганять мову нашої преси <g/> , не створили для України вищої мови <g/> ; а чим же пресі та інституціям треба було користуватися <g/> ” і провадить далі <g/> : “ <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю <g/> , для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> ” ( <g/> Стешенко 315 <g/> ) <g/> .
doc#72 Започаткована в Москві <g/> , підхоплена і впроваджувана комуністичною партією звичними для партії методами <g/> , українізація викликала прихильність і підтримку одних прошарків населення та сторожке вичікування других <g/> .
doc#72 <p> “ <g/> Російсько-українська мовна війна <g/> ” затягалася <g/> , успіх переходив то до одних <g/> , то до других <g/> , але загалом українська партія втрачала <g/> , російська зискувала <g/> .