Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Тут треба було знайти в стіні дірочку <g/> , а власне — дві <g/> , одну для Вови <g/> , другу для мене <g/> , а якщо дірочок не було <g/> , наш глядацький потенціял не здійснювався <g/> .
doc#65 <p> 2. Другий приклад розриву з історичною традицією в фонетиці — трактування групи приголосний плюс сонорний у кінці слова <g/> .
doc#99 Пам'ятаємо <g/> , поділ поетичних збірок на дві частини <g/> , як добре відомо <g/> , був обов'язковий за всіх вождівських періодів — перша частина про або для вождя <g/> , друга від чистого серця <g/> .
doc#97 Не без жорстокости була « <g/> війна <g/> » автора проти Шевченка <g/> ; у другім « <g/> бої <g/> » <g/> , проти автора <g/> , в ім'я своє і Шевченка <g/> , читачеві загрожує потреба ще більшої жорстокости <g/> .
doc#40 Цим пояснюється <g/> , що звук г може легко виникати перед початковими голосними ( <g/> Цей « <g/> придих <g/> » літературна мова має в словах горіх <g/> , гострий <g/> , ганус <g/> , Ганна <g/> , гарба <g/> , гармата <g/> , гаспид <g/> , гикавка <g/> ) <g/> , а з другого боку може легко затиратися в вимові між двома однаковими голосними <g/> ; особливо між двома о в швидкій вимові г часто випадає <g/> , так що слова того <g/> , дорогого можуть тоді звучати тоо <g/> , дорогоо і навіть дорооо <g/> .
doc#66 Яскравий приклад другого — « <g/> Йоганна <g/> , жінка Хусова <g/> » <g/> .
doc#30 ) </p><p> А друге — і єдине справжнє й посутнє <g/> , — що пережив я вже — молодечі роки <g/> , коли контора моя приймала замовлення на ремонт <g/> , добудови <g/> , перебудови <g/> , — ну все геть чисто <g/> .
doc#40 <p> ЗРАЗКИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ </p><p> Перша відміна </p><p> Друга </p><p> відміна </p><p> Третя </p><p> відміна </p><p> Тверда </p><p> група </p><p> Мішана </p><p> група </p><p> М'яка </p><p> група </p><p> Називн <g/> . </p>
doc#81 Одних ховали — вивозили на малих дитячих саночках на цвинтар <g/> , других засипало снігом на вулицях <g/> , у відлигу весною висувалися з-під снігу рука <g/> , нога <g/> , обличчя <g/> , все тіло <g/> …
doc#88 У каламбурі про « <g/> позвоночных животных <g/> » міститься подвійна правда <g/> : не лише про муштру за допомогою дзвінків <g/> , а й про те друге <g/> : « <g/> животные <g/> » — тварини <g/> .
doc#81 Другий розділ Булаховський узяв до першого тому створених ним « <g/> Наукових записок <g/> » київського Інституту мовознавства <g/> .
doc#81 До Люсі Биховської <g/> , другої після Басі єврейки <g/> , я такими іскрами не перекидався <g/> , але сприятелювалися ми з нею більше <g/> , ніж з ким іншим <g/> .
doc#101 Але Ваша друга половина питання — чи тут не твориться міт <g/> , знову ж таки <g/> , хоч це звучить дуже педантично <g/> , але тут є теж дві сторони питання <g/> .
doc#40 Наголос у цих словах нормально буває на другому складнику <g/> , за винятком тих небагатьох <g/> , які <g/> , можливо <g/> , під впливом типу горицвіт <g/> , переносять наголос на сполучний голосний <g/> : конов'язь <g/> .
doc#40 Змінений буде погляд автора-мовця <g/> : у первісному варіянті автор ніби стоїть у середині подій <g/> , у самому їх перебігу <g/> ; у другому варіянті автор ніби дивиться з перспективи майбутнього і бачить самі результати подій <g/> , завершення їх <g/> . </p>
doc#72 <p> Модест Левицький зреаґував на обидва виступи Нечуя-Левицького <g/> : на перший ( <g/> 1907 <g/> ) він відповів статтею 1909 р. <g/> , а на другий ( <g/> 1912 <g/> ) — брошурою 1913 р. Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , закликає до поєднання галицьких і наддніпрянських елементів у єдиній літературній мові <g/> , бо інакше <g/> , “ <g/> не дай Боже <g/> , доживемо до того сумного явища <g/> , що колись буде дві українські мови <g/> ” ( <g/> 1913 <g/> , 11 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> При приголосних с <g/> , з <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ш <g/> , т <g/> , д <g/> , ч показник -ся ніколи не скорочується в -сь <g/> , натомість підлягає уподібненню з ними або уподібнює їх собі <g/> , так що витворюються такі звукові варіанти <g/> : в другій особі однини -ш + ся <g/> ) -сся <g/> : несешся <g/> , хвалишся ( <g/> вимова <g/> : несесься <g/> , хвалисься <g/> ) <g/> ; в третій особі однини і множини -ть + -ся <g/> ) -цця <g/> : несеться <g/> , хвалиться ( <g/> вимова <g/> : несецьця хвалицьця <g/> ) <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#6 <p> Правда <g/> , в протилежність Ваєтові або й Дамбі <g/> , Курилик не тільки підкреслено оперує площинами <g/> , а й використовує їхню гру для висловлення свого світогляду <g/> , для пропаганди своїх ідей <g/> , перше — завжди <g/> , друге — часто <g/> .
doc#21 У другому числі журналу вміщено повість Лимана <g/> .