Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Початок Другої світової війни був дуже відмінний від початку Першої <g/> .
doc#1 <p> Після вимушеної шестирічної мовчанки протягом заслання Т. Шевченко почав із того <g/> , що ґрунтовно переглянув свою « <g/> Москалеву криницю <g/> » ( <g/> перший варіянт з'явився 1847-го <g/> , другий — 1857-го р. <g/> ) <g/> .
doc#2 Або вони дані в зворотному порядку ( <g/> мУЖ - враЖУ <g/> ) <g/> , або один під наголосом <g/> , а другий без ( <g/> ЗУб — паЗУр <g/> ) і тільки в одному випадку звукоповтор підкреслений ( <g/> ЯСтруб — ЯСнім <g/> ) <g/> .
doc#3 Від початкових років другої половини XIX ст <g/> .
doc#4 Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>
doc#5 <p> </doc> </p><p> « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , другий і останній роман Валеріяна Підмогильного <g/> , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> .
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#7 Коли речення починається з підмета <g/> , що перед ним стоїть заперечна частка н е <g/> , то в продовженні конечно чекаємо десь другої половини фрази <g/> , що починається на а ( <g/> Не він це зробив <g/> , а вона <g/> ) <g/> …
doc#8 У фолкльорі він шукає <g/> , з одного боку <g/> , цієї сталої людини <g/> , з другого боку <g/> , — нашарування епох і зв'язаних з ними світоглядів <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , позначка Б. Грінченка часто вказує на західноукраїнську сферу вживання якого-небудь слова <g/> , але не уточнює цього загального поняття так <g/> , щоб ми могли чітко виявити <g/> , чи йде про Галичину саму по собі або в комплексі з іншими західноукраїнськими землями <g/> , чи <g/> , може <g/> , тільки про Волинь або позагалицьке Поділля <g/> . </p>
doc#10 Після блискучого троєзір'я 19 сторіччя — Олександра Потебні <g/> , Костя Михальчука <g/> , Павла Житецького другий гребінь піднесення знаменували двадцяті роки нашого сторіччя <g/> , коли працювали В.Ганцов <g/> , О.Курило <g/> , П.Бузук <g/> , Є.Тимченко <g/> , О.Синявський <g/> , М.Сулима <g/> , І.Зілинський <g/> , В.Сімович <g/> …
doc#11 <p> « <g/> Страшних слів <g/> » Андрухович позбувся вже на шляху від свого першого до другого роману <g/> .
doc#12 Зілинського у Кракові і що були прийняті в « <g/> Правописному словнику <g/> » за редакцією Олександра Панейка ( <g/> Видашщ друге <g/> .
doc#13 Бог « <g/> Чорної Долини <g/> » обертається другою стороною свого єства <g/> .
doc#14 ) <g/> , а тому не здається оригінальним ( <g/> хоч за епігонів відповідати важко <g/> , але іноді доводиться <g/> ) <g/> , то другий лишається поетом без школи і наслідувачів <g/> , щоб не казати вже про рівних <g/> .
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не вкладається в нього <g/> .
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>
doc#17 З другого боку <g/> , режисер <g/> , очевидно <g/> , включив певну хаотичність ритму другої <g/> , третьої й четвертої дії в свій плян постави як свідоме завдання <g/> .
doc#18 Друга <g/> , внутрішня дія точиться в душі Мойсеевій <g/> .
doc#19 <p> Чи втримався Мова на цих позиціях до кінця свого життя <g/> , чи не спіткало його таке лихо <g/> , як Свидницького <g/> , Руданського і інших представників нашого першого пропащого покоління ( <g/> друге — підсовєтське двадцятих — тридцятих років нашого століття <g/> ) <g/> , не знаємо <g/> .