Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Де ж їх узяти <g/> , того колоса <g/> , тих грошей <g/> ?
doc#1 Де ж підмет для цих дієслів <g/> ?
doc#4 Рубчак розкрив цитату з Олега Ольжича <g/> , а є й інші <g/> , приміром <g/> , з Юрія Липи ( <g/> « <g/> Де ж та світлість <g/> , що колись була <g/> ?
doc#5 Де воли з нього <g/> ?
doc#7 <p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в редакції « <g/> Києва <g/> » ( <g/> на обкладинці написано <g/> : « <g/> Передрук за дозволом редакції <g/> » <g/> ) <g/> , але наважуюся передрукувати і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p><p> Віконниці з імли <g/> , </p><p> І днів здобуток нерозтлінний Пильнує шати всім <g/> , </p> <p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p>
doc#8 Де треба <g/> , між ними вставлялися нові картки-містки <g/> .
doc#8 Де тільки можна було <g/> , він дезертував <g/> .
doc#11 Де це було бачене <g/> ?
doc#15 - Ю. Ш. <g/> ] барвисті цвіти з долонь <g/> : </p> <p> Де гляне <g/> , багатство і чар і огонь <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p> <p> Де ділась сила і краса <g/> , де ділись мрії і бажання <g/> , погасла зіронька остання <g/> , темрява і могила <g/> .
doc#16 Де і коли я говорив усі ці дурниці <g/> ?
doc#16 Де в чому він має рацію <g/> , де в чому ні <g/> .
doc#19 А якийсь символіст <g/> , може <g/> , позичив би таке місце <g/> , як мрійливе </p><p> Блуджу <g/> , нудьгую та журюся </p><p> Та позираю із хмеречі </p><p> У маривую даленечу </p><p> ( <g/> « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> ) </p><p> або похмуро-гігантичне <g/> , з майстерним звукописом </p><p> Там <g/> , де гори в голих скелях досягають Божих хмар <g/> , </p><p> Там <g/> , де з віку в вік сябрують вогкість багн і лютий сквар <g/> ; </p> <p> Де гуля свинота дика <g/> , де панує хижий звір <g/> , </p><p> Де корчій <g/> , лиха хвороба <g/> , душить рід людський на вмир <g/> … </p>
doc#19 А якийсь символіст <g/> , може <g/> , позичив би таке місце <g/> , як мрійливе </p><p> Блуджу <g/> , нудьгую та журюся </p><p> Та позираю із хмеречі </p><p> У маривую даленечу </p><p> ( <g/> « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> ) </p><p> або похмуро-гігантичне <g/> , з майстерним звукописом </p><p> Там <g/> , де гори в голих скелях досягають Божих хмар <g/> , </p><p> Там <g/> , де з віку в вік сябрують вогкість багн і лютий сквар <g/> ; </p><p> Де гуля свинота дика <g/> , де панує хижий звір <g/> , </p> <p> Де корчій <g/> , лиха хвороба <g/> , душить рід людський на вмир <g/> … </p>
doc#23 Його вірш починається констатацією <g/> , що думи покинули поета <g/> , його муза відлетіла від нього <g/> : </p><p> Думи мої <g/> , думи мої <g/> , </p> <p> Де ви подівались <g/> , </p><p> Нащо мене покинули <g/> , </p><p> Чому одцурались <g/> ? </p>
doc#25 Де цього зробити вже ніяк не можна <g/> , там він удається до аналогії поодиноко взятих форм <g/> .
doc#28 Він виявляється тут у тому <g/> , як симетрично з'являється епітет <g/> , як рівномірно обтяжує він кожний іменник <g/> : </p><p> Могутніх форм мереживо прозоре <g/> , </p><p> Залізний ляск і двоколійна путь </p><p> В широкий світ непереможно звуть <g/> , </p> <p> Де йде життя і д овгу ниву оре <g/> . </p>
doc#28 То снить поет про спокій у далеких країнах <g/> : </p><p> А десь в Америці є затишок для праці <g/> , </p> <p> Де можна думати і Бога споглядать <g/> …
doc#28 смерть забутого кварталу <g/> , </p> <p> Де в куряві розкопаного валу </p><p> Храм-мавзолей покоїть свій фронтон <g/> . </p>
doc#28 Приглянувшися до поезії <g/> , помічаємо <g/> , що вона написана абстрактно-гіперболізованими образами <g/> , модними в тогочасній космічно-революційній « <g/> пролетарській <g/> » поезії <g/> , – і особливо виразно викривається її книжність кінцівкою <g/> : </p><p> Лунають гасла і темніють хмари <g/> , </p><p> І блискавиці осявають мапу <g/> , </p> <p> Де <g/> , мов тавро <g/> , хтось випік чорні плями – </p><p> Версаль і Рур <g/> . </p>