Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Головні сполучники й сполучні слова <g/> : де <g/> , куди <g/> , ( <g/> з <g/> ) відки <g/> , ( <g/> з <g/> ) відкіль <g/> , ( <g/> аж <g/> ) доки <g/> , напр <g/> .
doc#40 З займенників постають такі сполучники <g/> , як що <g/> , чий <g/> , який <g/> , котрий <g/> , де <g/> , куди <g/> , коли <g/> , доки <g/> , поки <g/> , так <g/> , то <g/> .
doc#28 Приглянувшися до поезії <g/> , помічаємо <g/> , що вона написана абстрактно-гіперболізованими образами <g/> , модними в тогочасній космічно-революційній « <g/> пролетарській <g/> » поезії <g/> , – і особливо виразно викривається її книжність кінцівкою <g/> : </p><p> Лунають гасла і темніють хмари <g/> , </p><p> І блискавиці осявають мапу <g/> , </p><p> Де <g/> , мов тавро <g/> , хтось випік чорні плями – </p><p> Версаль і Рур <g/> . </p>
doc#45 В середині серпня Потебня вирушає до Петербургу <g/> , де <g/> , між іншим <g/> , знайомиться з Срезневським ( <g/> Франчук 1985 <g/> , 45 <g/> , 52 <g/> ) <g/> , у вересні він уже в Берліні і починає інтенсивно студіювати санскрит <g/> .
doc#72 3- помежи суспільних верств цією настановою були найдужче охоплені освічені прошарки <g/> , але вона охопила також чималі групи середньої й нижчої середньої кпяси та перекинулася навіть на село — де <g/> , назагал <g/> , українська мова вживалася “ <g/> природно <g/> ” — зокрема в ті місцевості <g/> , де селяни зіткнулися з новими поселенцями-поляками <g/> .
doc#72 Отже <g/> , не слід дивуватися <g/> , що той самий автор <g/> , перераховуючи родини інтеліґентів <g/> , де <g/> , не зважаючи на такий стан <g/> , розмовляли українською мовою <g/> , міг назвати лише вісім <g/> : Луценки <g/> , Грінченки <g/> , Антоновичі <g/> , Лисенки <g/> , Старицькі <g/> , Косачі <g/> , Шульгини та його власна ( <g/> 222 <g/> , 298 <g/> , 308 <g/> ) <g/> .
doc#40 Не поширюється вона і на інші форми ( <g/> крім форми чоловічого роду однини <g/> ) минулого часу <g/> , де <g/> , отже <g/> , буде <g/> : несла <g/> , мело <g/> , пекли <g/> , волокла <g/> , берегло <g/> , утекли <g/> .
doc#49 Це те царство солодкої і людяної рівноваги <g/> , якому відспівав відхідну Микола Куліш у « <g/> Народньому Малахієві <g/> » <g/> , втіливши його в геніяльний образ світу <g/> , де сам Бог на царині ходить <g/> , де <g/> , отже <g/> , щоденне і ніби дріб'язкове в своїй обов'язковій ритуальності ще не відірвалося від високого і божеського <g/> , де святе ще не знялося на небо <g/> , а тут же перебуває <g/> , варт тільки ступнути кілька кроків за межі хати й подвір'я. </p><p> Тут усе сталість <g/> , спокій і статика <g/> .
doc#22 Від ідилії білої хатки <g/> , від простолінійної <g/> , море по коліна <g/> , лицарськости козака-нетяги література вирушала в море тьми <g/> , де гойдався якийсь неокреслений смуток <g/> , де <g/> , правда <g/> , ще не було гураґану <g/> , але його передчуттям бринів якийсь незрозумілий « <g/> valse mèlancolique <g/> » <g/> , де прощався селянин із своїм селом перед камінним хрестом <g/> , де носилися якісь « <g/> fatae morganae <g/> » <g/> . </p>
doc#40 , інший <g/> , перший ( <g/> колишні форми першого ступеня іний <g/> , первий цілком вийшли з ужитку <g/> ) <g/> ; ще більше поширене це явище на Заході України <g/> , де <g/> , скажімо <g/> , більший означає просто великий <g/> , довший — довгий <g/> , старший — старий <g/> , відрізняючися від первісних форм першого ступеня тільки ледь відчутним відтінком « <g/> цензурного применшення« <g/> , ніби більшої ввічливости <g/> . </p>
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#40 Та де <g/> , що йому слава <g/> ?
doc#40 У першому прикладі сполучник ( <g/> сполучне слово <g/> ) де <g/> , що має місцеве значення <g/> , вжитий не в цьому значенні <g/> , а радше в часовому <g/> ; у другому прикладі тричі вжито сполучника як — кожного разу в іншому значенні <g/> . </p>
doc#40 Головне це прислівники-займенники <g/> , які поділяються <g/> , як і взагалі займенники <g/> , на питальні — звичайно з звуком к- або д- в корені <g/> : куди <g/> , коли <g/> , відки <g/> , доки <g/> , де <g/> , як <g/> ; вказівні — звичайно з звуком т- або с- ( <g/> ц- <g/> ) в корені <g/> : туди <g/> , там <g/> , тоді <g/> , сюди <g/> , звідси <g/> , доти <g/> , досі <g/> , так <g/> .
doc#29 Але боронили « <g/> своїх <g/> » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#65 <p> 4. Інакше слід оцінити заміну закінчення -и на -і в родовому відмінку однини іменників типу радість <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , вимогою правопису 1928 р. було писати <g/> , а отже й вимовляти -и. Закінчення -и тут старіше <g/> , і <g/> , можливо <g/> , що по говірках воно ще трапляється частіше <g/> , ніж -і. Але в історичному розвитку бачимо <g/> , як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и <g/> , — спершу в давальному й місцевому однини <g/> , пізніше в називному відмінку множини <g/> , а в новіші часи — і в останньому бастіоні форм на -и <g/> , в родовому відмінку однини <g/> .
doc#40 Сама поява тут родового відмінка множини почасти зумовлена впливом конструкцій з числівниками типу п'ять <g/> , де <g/> , як зараз побачимо <g/> , прикметник стоїть у родовому відмінку множини нормально <g/> , а почасти пояснюється тим <g/> , що при іменниках жіночого й середнього роду форма іменника збігається закінченням і наголосом з родовим відмінком однини <g/> ; під впливом цього і прикметник міг тяжіти до форми родового відмінка <g/> , але не однини <g/> , а множини <g/> , бо появі форми однини перешкоджало значення числівника <g/> . </p>
doc#80 <p> В оповіданнях <g/> , де <g/> , як ми бачили <g/> , тема кохання відійшли на другий плян <g/> , тема епохи стає провідною <g/> .
doc#23 На Україні <g/> , де <g/> , як показав Чижевський <g/> , клясицизм розвинувся без вищих жанрів 15 <g/> , « <g/> загальниковий <g/> » романтизм не продовжував клясицизм <g/> , а заперечував його <g/> , і то далеко рішучіше <g/> , ніж на Заході <g/> .
doc#49 Enjambements мало типові для Дум <g/> , де <g/> , як правило <g/> , рядок збігається з синтаксичним членуванням <g/> .