Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 А саме поняття свободи там <g/> , де воно живе <g/> , аж надто часто знецінюється до поняття « <g/> інша влада <g/> » або « <g/> безладдя <g/> » <g/> , анархія <g/> , розпад суспільства й хаос <g/> , сваволя <g/> , погром <g/> , себто до того <g/> , що Невідклично веде до нового ствердження візантійщини як засобу відновити порядок <g/> . </p>
doc#94 Це значення закріплене у слові слободА <g/> , село <g/> , де нема кріпацтва <g/> , звідки й ціла велика частина України дістала свою назву Слобожанщини <g/> .
doc#97 Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p>
doc#97 Туди <g/> , де панує товариш Портянко <g/> , — геніяльний образ <g/> , створений В. Домонтовичем <g/> , як другий бік медалі <g/> , лицевий бік якого пробував показати Микола Хвильовий образом Гапки Жучок у новелі-поемі « <g/> Кіт у чоботях <g/> » <g/> .
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#98 Було якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як мають поводитися парторги радгоспної бригади і чи це діється відповідно до останньої директиви <g/> …
doc#98 але забувати їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p><p> Людина має в душі трибунал <g/> , де слушно або помилково судить себе і зустрічного <g/> . Хоч і сказано <g/> : « <g/> Не судіть
doc#99 Людські стосунки вивернені сподом догори <g/> , як у тому оповіданні Мопассана ( <g/> « <g/> Le port <g/> » — « <g/> У порту <g/> » <g/> ) <g/> , де герой-матрос <g/> , шукаючи легкого кохання за малі гроші <g/> , мало не став клієнтом своєї ж таки — спершу невпізнаної — сестри <g/> , і <g/> , обоє в сльозах <g/> , проводять решту ночі в кімнаті борделю <g/> …
doc#101 : В умовах Харкова <g/> , наприклад <g/> , де я виростав <g/> , це неминучість <g/> : людина мусить зробити вибір <g/> .