Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Від ідилії білої хатки <g/> , від простолінійної <g/> , море по коліна <g/> , лицарськости козака-нетяги література вирушала в море тьми <g/> , де гойдався якийсь неокреслений смуток <g/> , де <g/> , правда <g/> , ще не було гураґану <g/> , але його передчуттям бринів якийсь незрозумілий « <g/> valse mèlancolique <g/> » <g/> , де прощався селянин із своїм селом перед камінним хрестом <g/> , де носилися якісь « <g/> fatae morganae <g/> » <g/> . </p>
doc#23 Його вірш починається констатацією <g/> , що думи покинули поета <g/> , його муза відлетіла від нього <g/> : </p><p> Думи мої <g/> , думи мої <g/> , </p><p> Де ви подівались <g/> , </p><p> Нащо мене покинули <g/> , </p><p> Чому одцурались <g/> ? </p>
doc#24 Це безперечний матеріялізм <g/> , але матеріялізм <g/> , сказати б <g/> , енергетичний <g/> , матеріялізм <g/> , де матерія вільно й легко переливається в енергію й навпаки <g/> .
doc#25 З цього погляду він належав до вчених такого типу <g/> , як — у ті часи — Ф. де Соссюр на Заході <g/> .
doc#26 <p> Ці ідеї вступного розділу знаходять своє продовження <g/> , а де в чому й перевтілення в кінцевій « <g/> Передмові <g/> » <g/> , замикаючи головний текст поеми в програмове кільце <g/> .
doc#27 Коли зважити <g/> , що 13 % його листів писані до росіян <g/> , що не знали української мови <g/> , а 7 % до поляків <g/> , де російська мова була мовою спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною російською мовою припадає лише 13 % — справжня революція супроти його попередників' <g/> .
doc#28 З тих же причин розглядаю тут тільки поезії <g/> , що ввійшли до збірок цих поетів <g/> , не вдаючися до тих <g/> , що не передруковувалися з журналів <g/> , де їх уперше вміщено <g/> .
doc#29 Але боронили « <g/> своїх <g/> » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#30 <p> Тож і хочу нагадати про своє існування <g/> , зокрема після тих серійних ляпасів <g/> , що ним я мав улягти — і де <g/> ?
doc#31 Здавалося б <g/> , що в памфлетах письменник міг говорити пряміше й безпосередніше <g/> , ніж в оповіданнях <g/> , де він був скутий вимогами фабули й стилю <g/> .
doc#32 Тим більше конфлікти неминучі в наукових інституціях <g/> , куди обирають на ціле життя і де рамки етикету ховають конфлікти тільки для очей сторонніх <g/> .
doc#33 А от Степан Радченко складає іспити на українізатора <g/> : </p><p> « <g/> Другого дня вранці Степан уже з'явився перед українізаційний ареопаг <g/> , де його піддано під чи взято на іспит <g/> , залежно від мовних переконань кожного з членів <g/> .
doc#34 Над селом висить безверха <g/> , спустошена дзвіниця <g/> , де замість хреста почеплене відро <g/> , що чорніє вночі <g/> , « <g/> неначе велетенський ніготь <g/> , зірваний у дивезного покійника <g/> » <g/> .
doc#36 Леґенда не заходить у життя роду на батьківщині <g/> , ані не каже про те <g/> , де спершу отаборився новоприбулий у новій країні <g/> .
doc#37 Усі вони відбувалися в таборах переміщених українців <g/> , де учасники діставали залю для виступів <g/> , ночівлю в приміщеннях табору і харчування <g/> , про що наперед провід МУРу умовлявся з проводом табору <g/> .
doc#38 <p> ПОПЕРЕДНИКИ І « <g/> ПОПЕРЕДНИКИ <g/> » </p><p> Віктор Петров у своїх « <g/> Провідних етапах сучасного шевченкознавства <g/> » ( <g/> Авґсбурґ <g/> , 1946 <g/> ) показав <g/> , що радянське шевченкознавство — я маю на увазі офіційне радянське шевченкознавство — тільки де в чому змінило фразеологію <g/> , а в суті речі вірно продовжує народницьке шевченкознавство <g/> .
doc#40 Започатковане Ф. де Соссюром синхронне мовознавство виросло в потужну науку <g/> , опрацьовувану в дещо відмінних напрямах різними школами лінґвістів <g/> , що з-поміж них згадаємо тут женевську ( <g/> Ш. Баллі <g/> , С. Карцевський та ін <g/> .
doc#41 Де ж і коли <g/> ? </p>
doc#42 Так сталося з Осьмаччиним « <g/> Коньюнктивізмом <g/> » <g/> , де зміщення плянів зроблено не надхненням поета <g/> , а яловою рукою ремісника <g/> . </p>
doc#43 Пивна <g/> , єдине місце <g/> , де говориться деколи правду <g/> , але теж сповнена найнятих вух <g/> .