Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Еще шаг <g/> , два <g/> , вот стена <g/> .
doc#81 Кожна п'єса в цих літніх наскоках на харківського глядача йшла раз або два <g/> , відбувалося це звичайно в театрі драми на Сумській <g/> , куди я мав разом з Вовою Вандалковським вільний вхід <g/> , і ми були в театрі майже щовечора <g/> , це не коштувало нам і копійки <g/> .
doc#0 <p> І зв'язок між двома <g/> , Галицьким і Мусею <g/> , був активним <g/> .
doc#40 <p> 2. Числівники два <g/> , три <g/> , чотири відміняються за зразком <g/> : родовий і місцевий відмінки — двох <g/> , давальний — двом <g/> , орудний — двома ( <g/> в числівнику чотири — чотирма <g/> ) <g/> . </p>
doc#80 ) </p><p> Повертаючися назад <g/> , до періоду повістей <g/> , мусімо згадати дві <g/> , досі в цьому контексті не названі <g/> .
doc#4 Ось два <g/> , з відмінною технікою й задумом <g/> , але обидва зроблені маршрутом знизу вгору <g/> , від поверхні вглиб <g/> . </p>
doc#57 <p> Перших двох <g/> , запроектованих <g/> , церков <g/> , природно ніхто не бачив <g/> .
doc#24 В ній дивним способом поєднані дві <g/> , здавалося б <g/> , протилежні й несполучні речі <g/> : визнання об'єктивности світу й визнання людини центром світу й мірилом речей <g/> .
doc#81 Я вийшов <g/> , щоб провести його квартал чи два <g/> , ми проходили повз харчову крамницю <g/> , де в довгій черзі стояла моя мати <g/> .
doc#81 Я був щасливий <g/> , я був у кімнаті для двох <g/> , моїм напарником був молодий робітник-комсомолець <g/> , здається <g/> , з Харкова <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) коли перша основа — числівник один або два <g/> , напр <g/> .
doc#84 Але ясно одне <g/> : одну з двох <g/> , не обидві <g/> , що сплетені в його книжці <g/> . </p>
doc#0 « <g/> Політизованих <g/> » чисел « <g/> Дозвілля <g/> » вийшло одне чи <g/> , може <g/> , два <g/> , не читав їх майже ніхто <g/> .
doc#5 І це є невеличка драма число два <g/> , невеличка драма Юрія Олександровича Славенка <g/> . </p>
doc#40 Але всі ці ознаки <g/> , крім хіба перших двох <g/> , нерідкі і в українських словах <g/> , тому вони вказують тільки <g/> , що слово <g/> , яке їх має <g/> , може бути чужого походження <g/> , але не конче ним є. </p><p> Щодо морфологічних ознак <g/> , то до певної міри ознакою чужомовности може бути наявність чужих афіксів ( <g/> -ція <g/> , -ура <g/> , -орія <g/> , -итет <g/> ) <g/> , але <g/> , як ми вже бачили <g/> , вони подеколи вживаються і при творенні неологізмів від наших коренів <g/> .
doc#81 У вересні я вже не міг не бачити <g/> , що сподіваний розпад радянської імперії затримувався <g/> , але в моїй сліпоті я навіть тоді думав <g/> , що два <g/> , нехай три місяці — і цей крах таки станеться <g/> .
doc#5 Але в дійсності це дві <g/> , одна від одної незалежні <g/> , відповіді українських письменників-інтелектуалістів на проблеми доби <g/> . </p>
doc#92 Але тепер зволікати почав я. Причин було дві <g/> , одна залежала від мене <g/> , друга — ні <g/> .
doc#81 Десь у середині тридцятих років мене з кількома студентами <g/> , двома <g/> , одного звали Ступницький <g/> , другого не пам'ятаю <g/> , послано до Мінська <g/> , підписати договір на соцзмагання між УКІЖем і його білоруським відповідником <g/> .
doc#81 Тут треба було знайти в стіні дірочку <g/> , а власне — дві <g/> , одну для Вови <g/> , другу для мене <g/> , а якщо дірочок не було <g/> , наш глядацький потенціял не здійснювався <g/> .