Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Далі — розділ IV — довідуємося <g/> , що не мертві ті накази <g/> , бо вони не лише в важкій скрині <g/> , укованій з міді <g/> , а і в серці гебреїв <g/> : </p><p><g/> …
doc#14 Можемо йти далі — світи не мають краю <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#59 Стежина бігла ще може далі — там сходив місяць <g/> , через шум осітнягів і верб над ріками <g/> , через чорну жужель станцій індустріяльної округи <g/> , рейки — рейки й дерть снігових <g/> , байдужих хмарок <g/> : може березки <g/> , може тагани з баландою <g/> , може залізні кільця дротів <g/> , може глуха ніч північна <g/> , може рвучкий <g/> , запінений Амур <g/> .
doc#77 Він виступає ще в не дуже ясній сцені організації замаху на православного єпископа <g/> , що продався полякам <g/> , а далі — тільки згадки про нього <g/> , з яких не уявиш живовидячки його обличчя <g/> . </p>
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#30 Як воно справді було <g/> , — хай з'єднуються зведені когорти забужкознавців <g/> , шевельовознавців/новодневознавців і так далі — і воно оце до Вас їде2. Хай пошта Ваша і наша збережуть цю дорогоцінність і доручать справно адресатці <g/> , себто Вам <g/> , і навіть не в ксерокопії <g/> , а в автентичному витязі — вириву — на щиро-канадському папері <g/> .
doc#6 “ <g/> Життя безглузде <g/> , але ми мусимо браво йти далі <g/> ” — кажуть вони <g/> ” <g/> .
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>