Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 . Н. вирішив не купувати путівку на літо <g/> . Він <g/> , бач <g/> , любив Крим <g/> . Але голову на плечах треба
doc#0 : пролунав дзвінок <g/> . Соцреалізм є соцреалізм <g/> . Він пише все <g/> , як було <g/> . І завбачає події <g/> . Дзвінок
doc#0 піти ліворуч до Н. або до Сербиних праворуч <g/> . Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те
doc#0 ввійшов ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> ,
doc#0 ввійшов ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> ,
doc#0 справді таке сказав <g/> , і тепер був час покаятися <g/> . Він це й зробив <g/> , як належало <g/> . Діягноза Галицького
doc#0 до найближчого сусіда <g/> , Мусі Файбишенка <g/> . Він <g/> , звичайно <g/> , напише донос на Н. А Н. напише донос
doc#0 першої візити Галицького Н. сказав собі годі <g/> . Він попередив Галицького <g/> , що хоче їхати на схід <g/> .
doc#0 , вивезли в евакуаційних транспортах КГБ <g/> . Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато
doc#0 про Корнійчука і непевної вартости словники <g/> . Він прожив і пропрацював до 1969 року <g/> , і то в Києві <g/> .
doc#0 не було <g/> » <g/> . Красного Лиману Н. не знав <g/> , ніколи про нього й не думав <g/> . І це було добре <g/> . Треба було саме бути
doc#0 владу в Харкові <g/> . Шпитальна койка вже чекала на нього <g/> , сторінка з історією хвороби <g/> , фіктивної <g/> , але
doc#0 ) <g/> . Кожного новака попереджали <g/> : з цим обережно <g/> . Він <g/> … Ну <g/> , ви знаєте <g/> . Згадувався гострий віршик
doc#0 , не воював із росіянами у роки окупантів і зайд <g/> . Він годився на якийсь — кількаденний ( <g/> ? <g/> ) ніби
doc#0 — кількаденний ( <g/> ? <g/> ) ніби компроміс із німцями <g/> . Він перейшов на німецький бік фронту <g/> . Але тепер <g/> ,
doc#0 за одного <g/> . <g/> ) Н. оповідає з власного досвіду <g/> . Він ішов Пушкінською вулицею вгору від пам'ятника
doc#0 вулицею вгору від пам'ятника Пушкінові <g/> . Він ішов східним боком <g/> , з рогу бачив жвавий рух <g/> ,
doc#0 комітетської картотеки <g/> . Доля його була сумна <g/> . Він виїхав до Хемніцу <g/> . Там його спіткала вістка про
doc#0 саме розвалене каміння <g/> . Н. готовий іти назад <g/> . Він такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж
doc#0 Але він учинив <g/> . </p><p> Не ступнув він і ста кроків <g/> , як до нього підскочили два молодики в цивільному <g/> . Вони