Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 Але це дуже ірраціональне почуття <g/> , щоб про нього говорити раціонально <g/> . </p>
doc#103 Коли його послали на роботу в районну газету <g/> , десь на Полтавщину <g/> , то <g/> , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші й надсилати мені <g/> .
doc#103 Він відповів <g/> , що зустрітися не може <g/> , і так <g/> , мовляв <g/> , краще для нас обох <g/> .
doc#103 Пили чай у родинному колі <g/> , мирно розмовляли <g/> , він подарував мені свою останню книжку <g/> , — здається <g/> , це був якийсь автобіографічний роман <g/> , невдалий <g/> , мушу сказати <g/> . </p>
doc#103 Нібито коли в роки війни він потрапив до харківської в'язниці <g/> , то передав мені лист <g/> , у якому просив посприяти його визволенню <g/> , а я міг <g/> , та не захотів <g/> .
doc#103 Можливо <g/> , такий лист і справді був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p>
doc#103 Він не ідеальний <g/> , але це найкращий варіянт з усіх запропонованих <g/> . </p>
doc#103 Він мав би бути про Америку <g/> , про сучасність <g/> .